Хай Бог тебе благословить

Як тривога, то до …. до кого?

Розділ: Духовні роздуми. Написав о.Віталій ~ Квітень 1, 2009. Видрукувати цей допис Видрукувати цей допис

Цей крилатий вислів минулого багато чого говорив нам, сучасникам. Нажаль ми розуміли в ньому тільки негативну сторону. Не раз мабуть самі використовували, щоб комусь дорікнути, мовляв: тепер вже найшовся час і до Бога взивати, до церкви ходити. Та це все було в минулому, хоч і не далекому, але минулому. Сьогодні із сумом можемо сказати, що це вже не правдивий вислів. Чому?

А потрібно оглянутися довкола, послухати своїх близьких і переконатися, що це, нажаль, правда. Із приходом технології, людина все більше тепер довіряється технічним засобам. Люди і Бог займають на нижні позиції.
Ви зауважили, що у час тривоги ми майже автоматично шукаємо підтримки і довіряємось тому, що в даний момент є найбільш вірним. Коли перше не допомагає, то переходимо то наступного. Це згадав для того, щоб ми зараз проаналізували наступне: до кого ми найперше вдаємось в час наших трудностей?

Почнемо з наших щоденних: коли ми стривожені новиною, що хтось із найрідніших десь далеко потрапив у небезпеку, тоді що робимо найперше? Телефонуємо?

Коли потрібно поради і настанови, як діяти? Книжки, інтернет і т.д. І коли вже дійсно нічого в голову не пригодить, тоді схиляємо голову.
Коли хочемо мати будинок? Йдемо до банку. Туди ж ідемо і тоді, коли потрібно грошей.
Коли хочемо захисту, шукаємо сигналізацію.
Коли хочемо знати про завтрашній день, то дивимось в телевізор і цікавимось погодою, політикою, рекламою.
Коли хочемо знати наші вихідні дні, то дивимось в графік роботи.
Коли маємо нервові зриви, шукаємо таблетки.
Коли хочемо розділити самотність, вмикаємо магнітофон чи відео.
Коли заплутались в гріхах, то читаємо розумні книжки, які навчать нас дивитися позитивно на життя і оправдати кожний вчинок.

Є ще багато чого цікавого придуманого людиною: няня по телевізору, Служба Божа в інтернеті із можливістю сповіді, віртуальні гроші, хімічна їжа …
Поруч з цим розвитком основне відходить на задній план, “на всяк випадок”.

.. а колись давно … люди таки молились. І це була перша справа, що робили.
Ми можемо сказати, що у них іншого виходу не було. І це правда. А також правда, що в них не було таких частих захворювань на нервовій основі, люди направду шанували всіх і все, що наповняє цю землю.
Ніби абсурд виходить: техніка мала би нам допомогти і навіть покращити і стан здоров’я, і стан суспільства, а тут:
ми стаємо більш хворіші, хоч і живемо довше,
стаємо більш віддалені одне від другого, хоч відстані скоротились,
стаємо більш чужі один до другого і якісь технічні….
Ага з ким поведешся, того наберешся. Цікаво, а це прислів’я до якого часу буде існувати?
А може цей вислів “Як тривога, то до Бога” все ж таки оживимо? і скажемо: “як тривога, то найперше до Бога”

Переглядів було:1138

Відгуків є 3

  1. Romchyk

    Хочеться додати: що коли в нас щось не виходить, щось розвалюється, руйнуються наші мрії-ілюзії, то це тому, що часто будуємо на піску і не зауважуємо цього, на жаль…

  2. Olya

    “Як тривога, то до Бога”
    А ще важливо з чим ми йдем до Бога. Тепер найчастіше можна почути: “Боже, за що мені таке, чому саме я?”, безперервний потік звинувачень замість молитви.

  3. Yur

    Як би ж то завжди з Богом, — то й тривоги б не відчувалося ..

Місце для ваших відгуків

Якщо хочеш залишити свій відгук, то потрібно зареєструватись. Для входу та реєстрації на тисни тут Це займе мало часу, але дасть тобі доступ до сайту.