Хай Бог тебе благословить

“Царство поділене в собі не встоїться” А однакове в собі?

Розділ: Цікаві історії. Написав о.Віталій ~ Квітень 3, 2009. Видрукувати цей допис Видрукувати цей допис

В одному племені був славний вождь. Мудрість його керування була відома по всій окрузі. Ніхто не сумнівався в його талановитості та твердому характері. Люди племені того почувалися у великій безпеці. Всі знали, що під сильним керівництвом життя буде спокійним.
Всі говорили, що в він найкращий, але якщо чесно, то і порівнювати не було з ким, бо рівних йому не було.
Хоча … був один, але його ніхто не сприймав, радше співчували, що при всіх його стараннях, він мало отримував підтримки і мало хто прислухався його думки.
Особливо було цікаво спостерігати, коли вождь, входячи в суперечку із тим «нещасним», завжди виходив як той, хто був кращим. І це ще більше піднімало його авторитет.
Хочеться ще зауважити, що суперечки між ними були частими. Всі відчували, як йде невидима і неоголошена боротьба за владу.
Хтось спостерігав за цим, роблячи свої висновки. Хтось вдавався у відкриту критику, мовляв так не гоже, щоб вони не доходили до порозуміння. А інші просто співчували, чекаючи чим це все скінчиться.
Найгірше в цій історії було те, що ці два лідери у міжусобних суперечках просто виснажували себе. Деколи це переходило міру і все плем’я страждало, бачачи змучених вождів.
Відчували це й самі провідники. Вони добре знали, що так не можна продовжувати, але виходу не бачили.
Одного дня «нещасний лідер» покинув плем’я, щоб залишити «мудрого вождя» спокійно керувати людьми.
І дійсно відразу настав спокій. Спочатку було якось незвично. А з часом, навіть, якось нудно.
Вже не пригадується, з якої причини вождь зібрав усіх і, намагаючись прийняти якесь рішення, несподівано замовк. Минула якась мить і він, вибачившись, залишив усіх.
Наступного дня було скликано великі збори.
Цей день увійшов в історію племені. Справа була в тому, що скориставшись своїм правом, вождь першим взяв слово. І промовив він те, що ніхто ніколи не думав почути, та ще й від самого нього.
Тремтячим голосом почав: «Я хочу покинути наше плем’я». Всі аж жахнулись: «Як…. ?!»
Він продовжив: «Я не можу більше керувати всіма вами, я не знаю яким я маю бути вождем,…»
Тут хтось, не стримавшись, перервав: «Як це? після того всього, що ти зробив і після того, як відійшов твій конкурент, опозиціонер?»
«Мабуть в цьому і є причина …» – зітхнув.
Тут всі затихли, а вождь продовжив: «Коли був мій суперник, то я, дивлячись на його помилки, знав, що не потрібно робити і яким я не повинен бути. Його поразки були моїм досвідом, в протиріччях я утверджувався і поглиблював докази, щоб віднайти дійсно правильне рішення. А тепер, … я дещо розгубився, бо ніхто з вас не поставить під сумнів те, що думаю зробити»
Тоді самий старший сказав: «ще предки постійно повторювали, що в суперечках народжується істина. Хоча не завжди так є, бо до істини правдивого керівника, ти дійшов без суперечки».
«Ні, – різко відповів вождь, – я сперечався, але цього разу із самим собою.»
Старець усміхнувся і сказав: “Ось бачиш, що тепер ти починаєш розуміти більше. Помилка не була в тому, що ти не мав однодумця, а в тому, що ви боролися один проти одного замість того, щоб об’єднатися проти когось”.

Багато народів згинуло, багато сімей розпалось, багато друзів розійшлося … і все з причини, що не зуміли повернутися і дивитися в одну сторону, в той час коли стояли один напроти одного.
Ісус одного разу сказав: «Царство поділене в собі не встоїться».

Переглядів було:1383

1 відгук

  1. Yur

    Істина не знає компромісів — вона на вершині.
    На вершину й мають бути спрямовані погляди тих, хто до неї прагне. Тоді й не доведеться помічати одне одного.

Місце для ваших відгуків

Якщо хочеш залишити свій відгук, то потрібно зареєструватись. Для входу та реєстрації на тисни тут Це займе мало часу, але дасть тобі доступ до сайту.