- Духовні роздуми - http://www.rozdum.org.ua -

Правда я гарна?

В місті на площі “Вітторія” група людей ділились враженнями від зустрічі із великою людиною, яка щойно завершилась. Розмова була жвавою і захоплючою. Дехто не витримував і перебивав чиюсь думку, щоб висловити свої почуття захопленості. Серед них, тримаючи за руку тата, стояла дівчинка на ім’я Вікторія. Гарненьке і чепурне дитя в якийсь момент не витримала і зробила дивний жест, що багатьох спонукав до цікавих роздумів.
Все сталось дуже просто. Вона стала перед чоловіком, котрий багато говорив і всі його уважно слухали і сказала, дивлячись просто на нього: “Але я гарна!” Тут всі затихли і почалась якась невимушена пауза. Це речення явно не стосувалось теми розмови. Той чоловік, що був в центрі уваги всіх, спочатку якось насторожився, а потім, за якусь мить, все зрозумів.
Він присів на коліна і вони майже зрівнялись очима. Тепер він побачив ці милі оченята, що змучились дивитись вгору, шукаючи погляду, який би бодай усміхнувся у відповідь. Дівча отримало, що хотіло і знову мило сказало: “я гарна…”
“Так, ти дуже гарна” – запевняючи і без фальші сказав чоловік. Всі його підтримали, потверджуючи цей комплімент.

Минув час і Бог просвітив, що дівча не потребувало компліменту чи чогось подібного, воно просто хотіло бути зауваженим, мовляв: “я теж є тут, між вами”.

У цьому світі ми все частіше дивимось на людей, шукаючи погляду відповіді. Хочемо побачити, що на нас звертають бодай увагу, що ми існуємо у цьому суспільстві.
Нам вже замало бути спостерігачами, хочемо бути учасниками.
Шкода, що багато людей, бажаючи отримати увагу вдаються до різних дивних речей, що часто є грішними.
Одного разу жінка підійшла до чоловіка, настирливо відриваючи його від якоїсь справи. Коли чоловік розлютився і вже почав сварити, то жінка спокійно відійшла. Те, що його здивувало найбільше, був стан радості жінки. На запитання: “Чому?” жінка спокійно відповіла: “Я потребувала уваги і її отримала. Дурниця як саме, але отримала”.

може і дурниця, а може тут криється щось більше.

Чому дехто має постійно всім щось доказувати і постійно в чомусь переконувати? Чому інший, не роблячи ніяких доказів, живе життям і радістю своєю освітлює життя інших?
Чому всі чекають сходу сонця, що має освіти всіх людей?
Чому сонце не робить жодної реклами, щоб його хотіли мати і хотіли, щоб воно було…
Чому не потрібно давати відповіді на ці запитання? – Твоє життя – це буде відповідь жива і життєва.