Кесареві – кесареве! Богові – Боже! А духовному наставнику – ?
Розділ: Цікаві історії. Написав о.Віталій ~ Травень 16, 2009.
Видрукувати цей допис
До громади віруючих приїхав великий учитель. Після слів про духовне життя у кожного з’явилось бажання жити по-іншому! У серці з’явилась постанова: матеріальне має відійти і дати місце духовному. Можна було лише подивляти тому, що за короткий час духовний наставник добився такого високого результату: спонукав вище всього ставити духовне. Незабаром прийшов час розтавання. Священик мав вертатись додому і люди теж би мали повертатися у свою будденість.
Все би закінчилось звичайно, але тут виникла мала трудність. Люди мали звичай віддячуватись кожному гостю грішми, немов покриваючи витрати дороги і т.д. а тут якось було не зручно давати гроші тому, хто кілька хвилин тому так гаряче проповідував про їхню шкоду і підносив до великої гідності духовні скарби.
Один сміливець підійшов до отця і сказав: 
“Ми глибоко вдячні за ревні заклики до духовних цінностей і спробуємо зерна цієї науки вкласти у практику нашого життя. Та все ж потребуємо вашої допомоги вже відразу, бо маємо перше випробування. Хочемо вам віддячитись, але не знаємо як? Ви цитували Євангеліє: “Кесареві – кесареве! Богові – Боже!” От тепер дозвольте запитати Вас: “А духовному наставнику – … ? що має бути?”
Духовний учитель нічого не відповів. Він просто не знав, що має відповісти. Може ти знаєш?
Переглядів було:1335|
|
Травень 17th, 2009 at 5:19 am
Точно незнаю, але мені здається, що тут не йдеться про належне, але про пожертву чи дар. І добре зробив духовний учитель що не відповів нічого, бо це питання людина повинна адресувати до себе самої – дати чи недати!
Травень 17th, 2009 at 8:21 am
Ставлення духовного вище за матеріальне не означає, що ми можемо повністю викорінити матеріальне. Бо живемо в матеріальному світі. На мою думку той хто питав чи потрібно віддячити грошима у самого духовного провідника поставив його в незручне становище, бо звичайно що навіть коли б йому дійсно були потрібні ці гроші, він не зміг би сказати :так давайте. Бачимо що в євангелії апостоли зрікалися свого заробітку і казали: що з того коли ми сіємо у вас духовне, а пожнем ваше тілесне (тобто пожнем їжу для тіла,над якою працює простий люд)
Травень 17th, 2009 at 8:24 am
Не може священник ще десь на стороні підробляти щоб прожити тут на землі, тоді його праця над духовним буде не такою плідною! А ставлення духовного вище за матеріальне завжди буде в нашому серці. Бо людина може бути бідною і нічого не мати і шукати матеріального!
Травень 6th, 2010 at 3:54 pm
Якщо духовному учителю задали таке питанння, то це значить, що він погано пояснив їм цей вислів :“Кесареві – кесареве! Богові – Боже!”, якщо ж він не знав, що відповісти, то це означає, що він і сам добре не розуміє глибини цих слів Ісуса Христа. Я колись прослухав цілу лекцію стосовно лише цього одного висловлювання, і лише тоді зрозумів суть цієї фрази. Людина живе в певній державі, – тож повинна дотримуватись законів цієї держави, проте людина належить і до певної церкви, тож повинна дотримуватись і законів певної спільноти. Та людина – це така істота, яка завжди хоче обійти ці закони, а особливо, де потрібно за щось платити.
“А духовному наставнику – … ? що має бути?” – Вдячність за науку.
І кожен цю вдячність може висловити по-своєму. Один щиро подякує за слова яких він довго шукав, другий в знак подяки запросить на обід, третій відшкодує витрати на дорогу, четвертий – ….
За все треба платити, – хоча б щирим ДЯКУЮ і теплою посмішкою.