Духовні роздуми

У цій історії із сліпонародженим зустрічаємо не одного чоловіка, що був сліпим. Можемо побачити інших засліплених. Хоч сам він був фізично сліпим, але натомість був душевно зрячим, бо мав віру і довіру, тобто був відкритим  Завдяки цій вірі, послухавши Христа, одужав. Його оздоровлення було явним Божим чудом. І хоч були ті, хто не вірив і не приймав це за факт, сам факт чуда не могли заперечити. Тоді засліплені духовно закривали очі тим, хто хотів бути зрячим, хто хотів повірити в Христа..

Доказування правоти
У цій історії вражає те, що дехто хотів сперечатися і доказувати якусь правоту, замість того, щоб радіти радістю іншого. Адже сліпий одужав!
І цей колишній сліпий не був багатослівний, він радів і свідчив власним життям: «Знаю одне: був я сліпим, а тепер бачу». Свідчити Христа у фактах особистого життя – це найкращий спосіб навернути людину до Спасителя і відкрити їй очі.

Христос каже: я світло світу.
Кожний, хто приходить до Христа, стає просвіченим. Навернені кажуть, що їм немов би очі відкриваються, життя бачать по-іншому і воно від цього змінюється.
Це «світло» не можна побачити простими очима, його можна лише пережити у власному житті. Тоді в очах буде іскра Божої любові, яка буде освічувати всю буденність нашого життя.
Залишається лише ризикнути і повірити Христу. Акт віри не повинен бути поспішним, щоб часом “нове вино не налити в старі бурдюки”. Слід почати із простого: позбавитися звичок, що віддаляють від Бога.

Повірити Христу і не сперечатися із Ним
Христос постійно просить у нас, щоб ми повірили Йому і в Нього. Господь нам дав свобідну волю і переступити її не може. Єдиний шлях до людського серця є через віру. Коли віримо Богу, тоді і слухаємо Його радо, виконуємо Його заповіді, йдемо Його дороговказами. А вірити двом одночасно неможливо. Не можливо вірити собі Богові одночасно! Когось потрібно пропустити вперед. Тому потрібно все робити послідовно.

· Коли хочемо повірити в свої сили, то потрібно спочатку повірити в Бога, що Він дасть цю силу.

· Коли хочемо повірити в свої здібності та таланти, то потрібно спочатку повірити в те, що Бог дасть тобі їх: мати і розвинути.

· Якщо хочеш повірити в майбутнє, повір спочатку, що у Ньому буде Бог і Його Божественне Провидіння.

У іншому випадку це буде просто ілюзія, надумування, «рожеві мрії».

Можливо саме тому, що ми маємо мало віри в Бога і особливо в те, що Він говорить, ми постійно сперечаємось із Ним, пояснюючи Йому, що і як має бути?

Хоча, кажуть, що в дискусії народжується істина! І відразу хочеться просто запитати: Істина Божа чи особиста, надумана?

Тому, коли будемо більше заглиблюватись в особисте життя і присутність Бога у Ньому, у нас буде все більше і більше відповідей на запитання нашого життя.

Коли засліпленість від пустих суперечок відійде від нас, тоді прийде прозріння, яке ми назвемо особистим НАВЕРНЕННЯМ.

Проповідь у Неділю про Сліпонародженого (Ів. 9.1-38)