Меню
Категоріі
Хто покликаний до святості?
Червень 13, 2009 Проповіді

Сьогодні, у першу неділю після зіслання Святого Духа, ми святкуємо Неділю Всіх Святих. Знаємо про те, що всі події: прихід Христа, Його життя і смерть, воскресіння та Дар Духа – все це здійснено для нашого спасіння, за для нашої святості.
Бог на те і прийшов на землю, щоб піднести Людину до Божества. Ми вийшли від Бога і його покинули, але коли повернемось, то знову отримаємо божественність. І все станеться за притчею Про Доброго батька. Заклик до святості отримуємо тоді, коли ще не торкані гріховністю, щоб зберегти цей дар Божий. А ще гучніше цей заклик чуємо тоді, коли втратили цей дар.
Ось, тому святість – це цілком природне бажання. Воно є у кожній людині. Кожний з нас чує цей поклик до святості, до повернення божества у наших душах. Ще з самого дитинства ми розуміємо, що робити добро – це не тільки приємно для інших, але ще й приносить задоволення нам самим. А також: яка б не була людина зла і, які б не зробила погані речі, якщо вона психічно здорова, то рано чи пізно усвідомить цінність добра.
У кожному випадку ми відчуваємо, що бути добрим – це наша природа. Ось, напрошується висновок: святість – це природна ціль людини. Тому той, хто думає про святість, той – думає про те, як стати самим собою, правдивою людиною.

Чи святість – це є досконалість?
Ось тут, ми дуже часто заплутуємось у поняттях. Досконалість у нашому часі чомусь розумінні як бездоганність, абсолютність. Але ми знаємо добре, що тільки Бог може бути абсолютний і лише у Ньому немає недоліку. Людей немає абсолютних і не не може бути! Це правда, що нам деколи вдається бути на якусь мить у найкращому стані, зробити краще від усіх якусь річ, зробити якийсь вчинок на наш погляд ідеально. Але це все тимчасово, бо наступного разу ми усвідомлюємо, що можна було б зробити краще.

Святість та ідеальність – це не однакові поняття.
Святий (у перекладі із євр.Кедош) – це інший, не такий, як всі. Наша інакшість полягає у тому, щоб протистояти злу. Мабуть, це слово виникло тоді, коли на землі було дуже мало добрих, божих людей. Мабуть, це слово і сьогодні актуальне.

Якщо святість – це не ідеальність, то що тоді?
Святість – це любов до Бога і всього, що є Боже. Святість – це постійна боротьба, щоб не втратити Бога, не зіпсувати образ Божого сина, дочки. Святість – це тоді, коли ти хоч впав у гріх, але докладаєш усіх зусиль, щоб не залишитись у ньому.
Той, хто шукає найкращого, той не може бути святим. Святий шукає лише Божої волі, шукає Бога, а не особистої вивищеності (возвеличеності), найкращості. Святими не народжуються, ними стають, тобто живуть ціле життя, вправляючись у чеснотах, борючись зі спокусами. Життя святого – це не зовнішня показовість, а перш за все – це зміна серця людини: зміна її думок, почуттів, зміна переконань, котра потім виходить назовні. Це як ліхтарик, що освічує дорогу для інших. У середині має достатньо енергії, щоб її випромінити на інших.

Свято всіх святих
У церковному календарі, у церковних книгах є записані окремі імена святих. Є опис їхнього життя і вказані причини визнання їхньої святості. Звичайно, ми, люди, не можемо знати про всіх святих цілої історії, ось, тому і започаткували це торжество, щоб згадати всіх святих: знаних і незнаних. Свято і тих, котрі можливо є між нами тут сьогодні?

Чому святість так мало рекламується?

"1" Comment
  1. Святість – це ЗВЕРНЕННЯ Бога до КОЖНОГО з нас:”будьте святими, бо Я- Святий”.
    Тому треба прагнути до досконалення, але ПЕРШ за все – “народитись Згори”, бо без цього не потрапить ніхто в Царств Боже, чи не так, о.В?

Залишити відповідь

Ви маєте бути ви увійшли щоб залишити коментар.

*