Молодому священику знатні парафіяни закинули: “Отче, ви ще молоді, щоб нас вчити життя”.

“Я не вчу, я лише нагадую вам те, що Христос вчив колись і те, що вас вчили змалку ваші батьки і ваші наставники.”

Проповідь священика – це не є якась новизна, це повторення того, що було сказано вже, або переказування в сучасній мові, в сучасних обставинах.

Тому, насправді не я вас вчу життя, а апостоли, пророки та інші достойні праведники. Думаю, ви не сумніваєтесь, що вони можуть нас вчити?

та й врешті, сам Господь сказав: “Хто вас слухає, той мене слухаєте, хто вас приймає, то і мене приймає.“
А тепер, я дякую, що своїми зауваженнями пригадали  мені науку Христа: що це Він промовляє до нас усіх, а не священик, що розказує свої надумування і фантазії.

Старші люди засоромилися словами молодого, але досвідченого священика.

Через наше маловірство було втрачено багато мудрих повчань, багато слів життя і основне: було втрачено віру в те, що Бог промовляє через вибраних людей. Промовляє через вибраних Ним Самим і за Його вибором, а не за нашою порадою чи силою впливу. По вірі ж вашій буде вам дано.

Саме тому, можемо зробити простий порівняльний висновок: Наша віра велика настільки, наскільки глибоко прийняті слова духовних поучень.