Меню
Категоріі
Цінуємо, коли втрачаємо
Грудень 26, 2007 Духовні роздуми

Коли ми тільки пізнаємо людину, ми стараємось відразу виявити до неї повагу. Хочемо пошанувати її свободу і звички. Стараємось себе показати з кращої сторони. В результаті все найкраще виходить на передній план.

Зауважмо, коли вона стає дуже близькою людиною для нас, то ми змінюємо ставлення до неї.

Дехто пояснює це тим, що спочатку ми хочемо здобути людину, щоб вона була немов нашою. Коли її здобули, поступово втрачаємо інтерес до неї.

Починаємо цінувати лише тоді, коли усвідомлюємо, що її втрачаємо.

Ось, думаю собі: чи потрібно очікувати тієї миті, коли комусь стане погано, щоб на нього звернути увагу і сказати: «я тебе ще не забув!»?

Справжня любов не ставить собі за ціль полюбити всіх. Хоч це може і статись. Справжня любов хоче любити до кінця і постійно. Пам’ятаючи слова одного із апостолів Ісуса, маємо повторювати для себе у молитві : любов не проминає.

 

2 коментарі
  1. Дійсно зараз для молоді це актуально адже вони чекають нових знайомст.І коли з людиною побули трошки потім йдуть до іншої просто це захоплення які не всі розумію.Адже Любов вона є була і буде.

  2. Любов і бажання володіти, це різні речі!Ми,люди, завжди прагнемо більшого і забуваємо про те чим володіємо.Любити-це раз і на все життя!:-)

Залишити відповідь

Ви маєте бути ви увійшли щоб залишити коментар.

*