Хай Бог тебе благословить

Насміхаємось з Бога: побожно і щиро …

Розділ: Духовні роздуми, Цікаві історії. Написав о.Віталій ~ 7 Липня, 2009. Видрукувати цей допис Видрукувати цей допис

Спочатку одна історія. Прийшли гості. Господиня сумлінно приготувала все: і стіл, і до столу. Почалась гарна дружня розмова. За якийсь час запросила всіх до трапези. Всі дружно відповіли, що вже йдуть. Хтось зрушився з місця, а хтось залишився далі на своєму місці. Всі разом сказали молитву і ось мала би вже початися трапеза. Вона почалася, але якось дивно. Багато гостей не підійшло до столу. Вони залишились на своїх місцях і пасивно спостерігали.
Що б ви сказали про гостей: які прийшли на гостину, які сказали, що будуть її учасниками, які проказали молитву і запевнили, що будуть споживати їжу? Що би подумали про тих, хто залишився бути пасивним спостерігачем?
А якщо подібне продовжується вже довший час, наприклад роки?  Незрозуміла така поведінка, правда?
Щось подібно ми робимо на Божественній Літургії, коли не йдемо до Святої чаші. Так прийшло до думки: Чи часом ми не насміхаємось із Бога? Звучить дивно і навіть страшно, але не без причини. Задумайтеся самі.
Ми щиро приходимо на Службу, побожно вислуховуємо її, чемно відповідаємо на всі заклики священика.

Кожного разу у звичний спосіб: всі разом творимо молитву “Вірую”. Гарні там слова: визнання віри: “Вірую Господи та визнаю,”

визнання особистого Спасителя: “прийшов, щоб спасти мене…”

покірне прохання про участь у тайній вечері: “вечері Твоєї тайної мене прийми”

і щире запевнення вірності: “поцілунку не дам як Юда”,

адже у Причасті є “зцілення душі і тіла”.

Все так велично, побожно і щиро, от лишень одна деталь…

На заклик священика: “Зі страхом Божим і вірою приступім”, ми… так що ми робимо?

Тут вже кожний у свій спосіб. Хтось рушиться з місця, інші залишаються, ще інші виходять з церкви. Але ж молитву говорили всі! Чому тільки деякі сповнили сказані слова? Найбільше вражає, що в часі святого Приходу Христа, дехто спокійно говорить із кимось, а хтось споглядає на причасників і спокійно творить осуд відносно їхньої достойності. Всі спокійні і ніхто не почувається винним в тому, що обманює самого Бога, в якість мірі насміхається з Нього. Чи не так?
Як що є якась доля правди, то …. знаєш, то знаєш, що маєш зробити, якщо ж ні, то запитай поради у твого духовного провідника.

Місце для ваших відгуків

Якщо хочеш залишити свій відгук, то потрібно зареєструватись. Для входу та реєстрації на тисни тут Це займе мало часу, але дасть тобі доступ до сайту.