Крім дару життя, Бог дав людині цей дар свободи. Дар свободи – це великий вияв любові Бога до людини! І справді: що може бути більшого як дати свободу людині, котру любиш? Ця Божа любов і дістала назву: Любов дарування. Усе, що Бог робить для людини – це все для неї є даром. Даром, що неможливо виміряти і дати належну оцінку, але можливо прийняти і переконатися, що саме це потрібно для осягнення правдивого щастя.

1. Дар свободи

Одним із цих дарунків є дар свободи вибору і прийняття рішення. Користаючи з цього дару, ми думаєм, плануєм і досягаєм задуманого – а отже керуємо своїм життям. Деколи людина позбавяється фізичної свободи без її на то волі, але духовно і морально ніхто не в силі позбавити її свободи, навіть сам Бог. Бог дав людині свободу і дотримується цього рішення. Адже можна було би цілий світ навернути в одну мить, але Він терпеливо очікує на прийняття особистого рішення людиною.

Саме тому ми, отримавши свободу, отримали водночас і відповідальність за особисте життя. Так, ми несемо відповідальність за кожну справу зроблену нами свідомо і добровільно. Дехто може шукати причини наслідку свого життя в інших, але слід найперше заглибитись у себе, у своє життя, бо саме там можна віднайти те, що справді зробило життя таким, яким ти його маєш. Звичайно є те, що від нас не залежить: те, з чим ми приходимо на цей світ, те що впливає на нас проти нашої волі. Та все ж є досить багато простору у нашому житті де ми справді має прямий доступ, і коли ми ним не користаємо, тоді водночас віддаємось на користування іншому. Ось, тому кожний має стиль свого життя таким, яким його собі вибрав. Один постійно чується нещасливим, а інший в усьому проявляє оптимізм, дехто постійно нарікає на життя, а дехто невтомно шукає шляхів покращення.

Отож наше життя – це вибір, і це має бути наш вибір.

Одним із реальних прикладів, коли наше життя йде згідно нашого вибору, буде служити подружнє життя. Це справді конкретний приклад, саме тут чітко видно наш вибір, зміну і наслідки, які він вносить. Отож до роздумів.

Найперше з’ясуймо, що це “Подружнє життя”. Ці два слова ми вживаємо до всіх подружь, але чи для кожного вони є однаковими, чи для всіх вони мають те саме значення? Проаналізуймо: який зміст вони мають у нашому житті; яке бачення подружнього життя має кожний з нас; як кожен з нас переживає подружнє життя? У цьому нам допоможе певна класифікація.

2. Подружнє життя як «пекло»

• нестерпне життя чоловіка і жінки, що доходить до розірвання шлюбу, або ж і до бажання смерті одного з них
• постійне відчуття відрази до іншого, неприязнь, гнів, відчуття ворога, постійна боротьба за самовиживання
• кожен живе задля власної користі і використовує іншого для себе
• це викликає боязнь перед завтрашнім днем, бо знову може повторитись те, що було вчора
• Прагнення, щоб скінчилось це все чим скоріше
• Отож інший стає перешкодою до щастя

Цей період триває, як правило, недовго. Це час кризи сім’ї, який кличе до кардинальних, рішучих змін.

3. Подружнє життя як «ярмо»

•  У певний момент дехто, або й двоє відчувають увесь тягар подружнього життя. А з часом ніби зникають сили далі боротися із труднощами, неприйняття цього тягару його з радістю і оптимізмом спонукає до прийняття рішення: Що ж робити?
• З однієї сторони треба розлучитися і не мучити один одного, але є причини, котрі на дадуть виконати це бажання, принаймі зараз, а це:
• це терпимість заради певної цілі: нерозривність шлюбу, діти, страх перед Богом, стид перед іншими,…
• Тому як дехто каже “вибору нема, мушу нести своє ярмо далі”. Так і несуть, але
• Ця дволичність не раз доводить до нервових стресів, пригніченості, навіть помішання.
• Це подружжя має спільну мету, якої прямує разом, тому не можуть стати однин для одного ворогами, чи суперниками – справа одна і спільна.
• Цей шлях можливо пройти тільки спільно, тому кожен зацікавлений, що інший дійшов теж.
• Постійне відчуття пригніченості, далека мрія про особисте щастя. Так, тілом поряд з сім’єю, серцем і духом далеко. Часто це подружжя вимушене показувати штучні добрі відносини перед іншими.
• У думці є постійне бажання, щоб швидше все скінчилось, і щоб прийшла свобода від тих ягарів, від ярма.
•  Життя перетворюється упевний етап, котрий треба просто перенести за будь-яку ціну і витримати докінця

4. Подружнє життя байдужості

• Цей тип життя відносить до осіб, котрі вирішили жити разом (чи продовжити жити разом) тільки з причини з взаємної вигоди.
• Вони доходять до висновку: ти живи своїм життям, а я своїм, не будем заважати одне одному
• – це життя двох, що разом, але, які водночас далекі один від одного
• відстань між ними стала такою далекою, що виникла безнадія на поправу і на будь-яку зміну
• Це життя в постійному розчаруванні особистого життя і перехід в інертний стан
• байдужість відносин, холод відчуттів. Жінка, щоб зварити їсти, а чоловік, щоб принести гроші…
• у певний момент усвідомлюють, що мають байдужість один до одного у всьому: житті, почуттях, інтересах, здоров’ї. Їх ми називаємо – розлучені!

5. Подружнє життя як «спільна дорога до щастя»

• Двоє осіб, котрі бажають досягнути ціілі свого життя і обирають собі одне одного до помочі у цій дорозі життя. Кожна дорога має початок, так і від подружнього життя не очікують все і відразу, але з кожним кроком йдуть до зближення. На цій дорозі може трапитися все: перешкоди і труднощі, цікаві пригоди і чудові краєвиди. Вони обоє допомагають одне одному щось розділити, а щось і помножити.
• На цій дорозі є можливий зріст особистості кожного і взаємо доповнення
• Супроводжується розвиток міжлюдських відносин: взаємодопомога, ділення любові, взямопідтримка, співчуття, милосердя, прощення, вирозуміння
• Злагода в сім’ї приносить із собою радість від життя, бажання зустріти завтрашній день і жити в ньому
• Реалізація особистості кожного і двох наштовхує на відчуття щастя…
•  

6. Яке ми вибираємо наше подружнє життя?

Тепер слід дати запитання: Яке є наше подружнє життя: Як пекло? Як ярмо? Як байдужість? А може і спільна дорога до щастя?

Не Має довір’я той, котрий скаже, що його життя складається само. Ні воно не може складатися само, бо ми не є роботами. А може дехто і є ним, або ж ще кимось подібним. У кожному разі будьмо свідомими, що маємо можливість покерувати своїм життям, у даному випадку своїм подружнім життям.

Цікаво, що багато людей кажуть, що у своєму житті зазнають, переживають всі ці види. Отож, може це етапи подружнього життя. А якщо етапи, то кожен етап має початок і має кінець. Кожен етап потребує бути відкритим і закритим. Етапами у людському житті керує сама людина. Можливо настав час до зміни, до переміни певного етапу на той, що справді дозволить почуватися щасливим у подружньому житті? Запитаймо себе, і саме себе, і саме про себе:

• Що ми зробили, щоб саме цей етап подружжя ми пережили?
• Який етап ми би хотіли зараз відкрити?
• Що для цього потрібно на вашу думку?

Визначіть конкретні кроки! Намагайтесь їх здійснити! Хай в цьому нам допоможе сам Господь Бог!

 

Ще в 2 ст. Християнський письменник Тертуліан окреслив християнську сім’ю так:
Яке гарне пожиття подругів,

•       що мають одну і ту саму віру, одну і ту саму надію та одною і тою самою дорогою прямують до однієї й тої самої цілі!

•       що разом моляться, разом просять, взаємно себе повчають, взаємно перестерігаються, і взаємно собі уступають.

Яке гарне пожиття подругів,

•      коли вони не є собі перепоною в побожності, не скривають одне перед одним з подячними молитвами, не кладуть на собі знамена святого хреста потайки, не відмовляють молитов перед їдженням у скритості.

•      коли одне перед одним нічим не криються, одне одному не є тягарем. Обидвоє охотно відвідують недужих, спішать з поміччю потребуючим, подають милостиню бідним.

Яке гарне пожиття подругів,

•      коли уста обидвох співають псалми й похвальні пісні й честь Божу і обидвоє стараються перевищити одне одного в ревній службі Божій.

 Видрукувати