Делегування

– це така організація роботи, при якій керівник розподіляє між виконавцями конкретні завдання, щоб краще виконати поставлену ціль.

  ^[1]

Богословський вимір делегування

Приклад із приходом Ісуса Христа є прекрасним прикладом для розуміння делегування. У біблійній мові це звучить ПОСЛАНИЦТВО.
Ангели – посланці
Саме слово Ангел – вістун, посланий, нам вказує, щоб Бог у Своїй Всемогутності і Самодостатності все ж створив ангелів, щоб розідлити із Ними існування. Ангели служать Богу і все, чим служать є Боже. Вони від Бога походять і від Нього мають усе. Бог делегує ангелів у їхньому служінні, і тому все, що ангели роблять це тільки для виконання Божої волі.
Віра і духовість делегування
Делегування не може існувати нбез довіри того, хто делегує і віри того, хто має виконати. Авраам – чоловік віри, розпочав свою місію із власних причин, яка переросла у творення вибраного віруючого народу. Послух Богові дав результат і це було ясним підтвердженням того, що досконалий послух дає неперевершені результати. Бог через Авраама і через інших людей віри звершив шлях Спасіння людини.
Пророки і їхнє служіння
Пророки – це були на зразок ангелів земні посланці. Вони звіщали людям Божу волю. Так делегування вже було піднесено до Божого дару. Не міг , хто небуть стати пророком – лише вибрані Богом люди, які зрекались своєї волі, щоб виконати Божу волю. Пророки не говорили від себе, вони говорили в Імені Божому: “так сказав Господь”. Бог задля гріних людей вибирає святих і праведних людей, щоб люди чули людську мову і краще прийняли Спасіння.
Ісус і Його воплочення
Сам Ісус свідчив про себе, що він посланий, що Він прийшов, щоб виконати волю Отця. Хто, як не Ісус є досконалим прикладом виконання делегування на собі? Він був посланий для місії і цю місію делегував Своїм апостолам. Так Дух місійності перейшов на нас. Заповіді любові скріплюють метод делегування.

 

 

Делегування – це є ефективне виконання завдань з допомогою інших.

Може скластися гибне уявлення про делегування, як про втечу і використання інших у своїх потребах. Тому відразу слід звернути увагу, що делегування – це не скидання із себе відповідальності за виконання завдання, це не нав’язування іншим своїх обов’язків, це не процес вмолювання про тем, щоб виручили у складній ситуації, це не підставляти інших: мовляв це тепер твої проблеми…
Делегування – це нагода, щоб залучити до спільного діла і ділення радістю від спільної праці.

 

Делегування має явні переваги
Для керівника Економить час і звільняється від виконання звичайних і простих справ Знижується стрес думати за все і зробити все Покращується зв’язок спілкування між керівником і виконавцями Підвищується рівень взаємодовіри і взаємного розуміння Твориться живі відносини і зростає авторитет Поборюється егоїзм, самодостатність, віддаленість Виконувати задум Христа, наслідує Учителя	Учасників З’являється можливість отримати нові знання і застосувати їх на практиці Дається нагода виховати самостійність та ініціативність Зростає позитивний вплив на мотивацію, стимулює до активностізадоволеність від роботи, співучасті, доброї реалізації часу і сил Відчуття спільного досягнення мети – це МИ зробили Поборюється відчуття непотрібності, депресивний стан, Духовний зріст, зростання у дусі служіння ближнім, смиренність перед відповідальними.	Для Церкви Підвищується плідність духовної та практичної (пасторальної) діяльності Розподілюються Божі дари між всіма, об’єднуються сили Краще і якісного виконують працю спеціалісти і ті, хто має має вільний час Стає більше активних членів у групі Зменшуються плітки і неправильні думки про Церкву Твориться Жива церковна спільнота Церква Збільшується можливість ширшої діяльності: Тут є місце для всіх!

Делегування, послаництво, місійність – це інструмент який має свої обмеження і має свої слабі сторони. Перед тим, як почати користуватися цим “інструментом” потрібно добре подумати як керівнику, так і виконавцю чи доцільно його використовувавти і як його задіяти?

 

Необхідно делегувати

• Звичні і постійні завдання
  (це все те, що забирає час у керівника і відповідального від основних та важливих справ, а його залюбки може зробити інша людина. Знайшли і доручили? Тепер лише прослідкувати, отримати результат і подякувати).
• Спеціалізовану діяльність краще довірити тим, хто вміє це зробити краще
  (яка би не була талановита людина, але зробити краще від усіх УСЕ не може. Тому, якщо хочемо мати кращий результат, тоді потрібно доручити людині, яка зробить це краще. А ви, маючи краще, маєте лише подумати як подякувати і як потім використати)
• Пропозциії і плани на майбутнє.
  Довгострокові проекти, які потребують багато підготовки і дрібних допрацювань можуть поступово зроблені іншими. В кінцевому результаті справа помаленько буде здійснюватися і подовгому часі виконається успішно.
• Підготовчу роботу і все, що стосується приготування
  Вміння керівника правильно роподілити працю перед початком її виконання, покаже наскільки просто виконати важкі завдання.
• Те, що мають продовжити інші після тебе
  Кожен керівник має думати про майбутнє і про те, що буде, якщо його не стане. Делегування дозволить усунути цю невизначеність через поступове приготування заміни. Так батьки навчають дітей все, що буде їм потрібно для самостійного життя.

Якщо керівник довший час виконує одну і туж справу і вона не удосконалюється, то чи не прийшов час зробити зміни?

 

Коли треба делегувати?

Добре делегування потребує добрих умов. “Як-небуть, коли-небуть, кому-небуть” передані справи, поручене завдання, будуть мати ризу “якого-небуть” результату і в часі виконання завдання буде підвищена напруженість і навряд чи хтось захоче знову взятися за виконання такого завдання. Отож, делегувати потрібно:

• Найкраще на початку самої справи
• При зміні учасників (нове завданя, відсутність )
• При великих змінах усього завдання
• У кризових ситуаціях (заміна учасника, непередбачні обставини)
• У разі появи нових труднощів

Дайте собі відповіді на питання і це вас налаштує у доброму напрамку:

• Що треба зробити і Яка ціль завдання?
• Чому і для чого ми повинні виконувати це завдання, роботу?
• Як слід підходити до виконання завдання(приготування, навчання, вміння, досвід)?
• Які основні і допоміжні матеріали можна слід використовувати (приміщення, інструменти)?
• Коли слід почати, завершити роботу?
• Хто є найбільш відповідною кандидатурою для цього?
• Яка має бути подяка і винагорода за викоання?

ОСНОВНІ ПРАВИЛА ДЕЛЕГУВАННЯ

важливі завдання – найнадійнішим,

термінові – найдосвідченішим,

не термінові – тим, які вчаться,

неважливі – людині, яку треба оцінити та стимулювати

Помилки при делегуванні

Делегування – це метод праці із людьми за для кращого виконання поставленого завдання. Тому чому інколи “це краще” не стається і дкеоли чути простий вислів “Краще зробив би сам!”, “Зробив помилку, що попросив. Зробимо аналіз і побачимо, що були допущені помилки, на які вартує звернути увагу. Ось деякі із них:
зі сторони керівника

• Невміння, небажання, нехаватка часу пояснити завдання: все і докінця
• Штучне і награне делегування. Це нагадує “роби, роби, а я все рівно перероблю”
• Помилки у виборі делегованого. У длеегуванні не існує критерій “своїх” і “випадкових”: “кум, сват, брат”, або “будь-хто”. Має бути той, хто дійсно має бути.
• Орієнтація не на справу, а на особу. Інколи поблажки особі, панібратство  ставлять під ризик добре викоання справи.
• Доручення однієж тіє ж справи двом чи трьом людям.
• Делегування функцій і повноважень групі співробітників без визначення індивідуальної відповідальності. Брак конкретики, узагальнення, не договореності, не чіткість підпорякування – створюють штушні конфліктні ситуації.
• Делегування одних і тих самих завдань довших час. Добре, щоб була зміна виконавців завдання і це дозволить знизити рутинність, байдужість.
• Страх «втратити авторитет». Керівник при діленні славою і повагою, втрачає штучний авторитет. Саме це деяких керівників спонукає залишати за собою право все робити самому, щоб не дати проявитися іншим.
• Спільне керівництво. Ділення відповідальністю говорить про розподіл і сили впливу. Страх втратити владу і повний контроль на ситуацією впливає на те, що керівник обмежує підлеглих.

зі сторони виконавця у виконанні порученого

• Невміння, небажання, нехаватка часу вияснити, зрозуміти завдання. Зарозумілість.: Ти? мені будеш це пояснювати?
• Фальшивість у відношенні до керівника: ти собі говори, а я собі знаю.
• почуття меншоваротості: я заслуговую на більше!
• байдужість до результату: а воно мені це потрібно?
• комплекси перед іншими: а що про мене подумають? Чому я?
• виконання завдання іншого, чи кращого чи більш вигіднішого
• понад силу можливого: я зробив як умів, наскільки було у мене вільного часу… не встиг зробити, бо запізно сказав

 Увага і Контроль за виконанням

Делегування – це доручення, а усинення власної участі. Тому керівник має бути присутній хоч не активно, але присутній через: увагу до проведення, контроль за виконанням і результатом. При делегуванні можливі відхилення і то: потрібно, як кажуть: “тримати руку на пульсі”
Головне правило, щоб бачили, що керівник є керівник, а не “втрачений лідер”
Увага до справи має бути від початку до кінця.
На початку потрібно “завести цей двигун” завдання. На це потрібно багато часу і зусиль. Далі потірбно його пітримати в русі і в разі нестандартних ситуацій втрутитися і підримати. Останнє – це результат. Винагорода, або ж зауваження і висновок. Рідко – покарання, адже делегування в церквах має бути добровільне, а добровільність не карають. Вартує зробити висновки.
Якщо у справі задіяно багато людей, тоді потрібно зайнятися координацією дій, щоб е не заважали і не перешкоджали один одному. Для цього найкраще скласти загальний план дій і тоді всі будуть проінформані, що вони мають робити і що роблять інші.
Взаємні відносини між собою мають важливе значення і тому потірбно звертати посітійну увагу на це.
Увага до делегованих і постійний контакт дозволять вам пітримати їх на дусі, а також наперед побачити як назрівають труднощі. Так коли буде мала трудність, то відразу можна буде її вирішити, а вже буде набагато важче, коли назріє велика проблема через недбальство керівника.
при цьому потрібно пам’ятати, що “Стояння на головою” НІКОМУ не подобається.
Кожна дитина скаже, що батьки, які постійно котролюють втрачають любов дітей до батьків, але любов зростає, коли кожного разу, коли дитина подивиться на батьків і зустріне їхній погляд і відчує:
“Я поруч, не хвилюйся, все буде добре!”

Не завжди підлягають делегуванню

• ›Визначення конкретних цілей
  Це говорить про не комптентність керівника: “Я не знаю, що робити, скажіть мені”. Керівник має бути один, якщо ж буде два, то буде розкол в групі, у виконанні завдання.
• ›Контроль результаті
  Якщо керівник не буде мати всієї інформації, тоді він буде мати повну і правильну думку про викоання завдання і про якість.
• ›Мотивація, стимул
  Чому і для чого, яка користь і винагорода – це визначається керівником, бо в іншому випадку може бути не в дусі і задумі цілої справи. Добрі наміри когось можуть вийти на зле.
• ›Особливо важливі завданн, Завдання високого ступеня ризику
  При великих і важливих завданнях підвищується ризик успіху, тому небезпечно керівнику бути поза ситуацією.
• ›Незвичайні, виняткові справи, термінові справи
  Некомптентність виконавців більше може пошкодити ніж допомогти як самому завданню, так і виконавцям. Тому краще самому рішити: робити чи не робити, або ж зробити із найменшими затратами і шкодою.
• ›Конфіденційні завдання
  Те, що має залишитися в крузі обмежених людей.

 

Думайте, як делегувати владу і відповідальність іншим, бо одна людина не може і не повинна робити роботу за інших. Ви хіба добрий лідер і керівник, якщо прагнете зробити все самі? Я сям?