Хай Бог тебе благословить

Звичайні роздуми про звичайний початок молитви

Видрукувати Видрукувати |« назад

Запрошую вас до роздумів над початковими молитвами, які ми використовуємо як в богослужіннях, так і в приватному молитвословленні.

Ці молитви мають свою історичну спадщину і свою велику духовну цінність. Не випадково саме ці моління стали початком нашої молитви. Ті, хто їх укладав впродовж віків  звернув особливу увагу на ці тексти і на їхню послідовність.  Можемо також припустити , що натхненні мужі хотіли передати наступним поколінням спадщину досвіду свого Богомислія. Тому пізнаючи глибше структуру і духовні тексти, ми зможемо зауважити, що вони є немов введенням, коридором у до наступних духовних місць зустрічі з Богом.

Назва “початок звичайний”  немає богословського забарвлення і мабуть виникла із простої  практичної причини,  необхідність назвати частину молитов, які майже завжди (тобто звичайно, постійно) розпочинали богослужіння.  Відразу хочу звернути увагу, що є такі богослужіння, які на початку мають інші молитви, або ж скорочення звичайного початку. Наприклад після виголосу священика “Благословенний Бог наш” і відповіді хору “Амінь” відразу моляться молитва “Прийдіте поклонімся цареві нашому Богу”

 

Структура

“Початок звичайний” можемо розділити на кілька частин

Перша – це є прослава Бога:

Свяченик: Благословен Бог наш завжди, нині і повсякчас, і на віки вічні.

Люди відповідають: Амінь.

Священик знову виголошує: Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі.

 

Другою частиною є призивання Святого Духа.

Царю небесний, утішителю, Душе істини, що всюди єси і все наповняєш, скарбе дібр і життя подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, благий, душі наші.

 

Третьою частиною – благальна молитва “трисвяте”, котра закінчується прославою Бога

Святий Боже, святий кріпкий, святий безсмертний, помилуй нас. (3)

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, нинi i повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

 

Четверта частина особи поміщає молитву звернену до Пресвятої Тройці, потрійним проханням про помилування і також закінчуються прославою Бога

Пресвята Тройце, помилуй нас; Господи, очисти гріхи наші; Владико, прости беззаконня наші; Святий, посіти і зціли немочі наші, імени Твого ради.

Господи, помилуй. (3)

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, нинi i повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

 

П’ята частина – це молитва яку нас навчив наш Господь Ісус Христос, тому взяла назву “Господня молитва”, котра також закінчується прославою Бога.

Отче наш, що є на небесах! Нехай святиться Ім’я Твоє. Хай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні. І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим. І не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого.

Ієрей: Бо Твоє єсть царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки вічні.

Лик: Амінь.

 

Духовний характер 

Ці молитви є першими молитвами,  якими нас запрошує Свята Церква  звернутися до Бога ранком або з ними ж почати важливу справу. Ці молитви дають початок богослужінням і запрошують нас до містичної зустрічі із Богом. Судячи її структури, яку ми щойно розглянули, можемо зробити висновок, що початкові молитви несуть у собі особливий дух. Хочуть немов нас приготувати не тільки до спільного чи особистого спілкування із Богом, занурюють нас у богопізнання і запрошують увійти в Царство Боже. Молитви мають характер прослави Бога, визнання віри і пригадують нам про нас самих, як ми маємо бути перед Богом на молитві.

Початок звичайний – це є маленька школа молитви, в які маємо навчитися: прославляти Бога, визнавати Його Об’явленого Отця і Сина, і Святого Духа, а також виявити довіру у проханні про помилування, про свої потреби та виконанні волі Його святої.

Прослава Бога

Прослава Бога у житті християнина має займати перше місце, це ознака вдячності Богу зі сторони віруючої людини. Прослава Бога значно відрізняється від людського поняття прослави, хвали. Людська прослава – це вихваляння, вивищення особи над іншими. Так, як людина є недосконалою, тому і прослава людських якостей може бути тимчасовою, але людина з цим не може змиритися і тому вимагає від інших постійної надуманої прослави за те, що та людина можливо вже ним не є.
Прослава Бога – цей вияв вдячності за все, що він зробив для нас, починаючи від створення цього світу і людини, дарування кожному з нас життя. Ми прослваляємо Бога за, що ми є і за те, що Він зробив і далі робить для нас.
Бог є нашим Батьком. Він постійно піклується про нас. Усвідомлення цього спонукає нас постійної вдячності. Постійне відчуття вдячності може бути тільки тоді, коли ми постійно будемо зауважувати Його доброту щодо нас. Людина, яка не відчуває потреби вдячності Богові, просто не зауважує все те, що Бог зробив для неї, або ж приписує ці дари собі, комусь іншому чи простій випадковості.

Віруючі люди визнають, що в цьому світі не діється нічого випадкового, і навіть, якщо доброта приходить від людини, то тільки під натхненням Божого Духа доброти. Тому найперше вдячність належиться Господеві, Творцеві всього видимого і невидимого.
До прославляючих молитов належать: Благословенний Бог наш, Слава тобі Боже наш, Алилуя…
Вартує звернути увагу, що віруючі люди  молитву прослави ставлять на перше місце навіть тоді, коли зустрічають один одного, кажучи: “Слава Ісусу Христу – Слава навіки, слава Богу!”  Так зустріч двох віруючих людей на початку і в кінці надихається призиванням Божого імені та молитвою прослави. Таким чином ми не вітаємось один з одним, а разом звершуємо коротку молитву, вітаючи і прославляючи Бога. Прославляємо Бога зате, що зустріли один одного. Хіба це не прекрасно?
Ми йдемо до храму, встаємо на приватну чи спільну молитву, зустрічаємо один одного із глибоким почуття вдячності Богові, потребою висловити свої духовні піднесення та із свідченням пережиття Божої присутності у житті.

Хто пізнав Божу доброту, то сповнений найперше бажанням звернутися до Всевишнього, щоб подякувати, прославити, віддати честь.

Завжди, нині і повсякчас, і на віки вічні.

Ми прославляємо і благословимо Бога завжди, адже Його присутність відчуваємо і разом з неї відчуваємо ніжний і постійний погляд Отця. Щодня, а саме нині – це нагода для кожного з нас, яку ми можемо використати, не відкладаючи на потім, на завтра. І мали і маємо можливість використати повсякчас. НА всякий час: це щогодини, щохвилини, щосекунди та у кожний момент нашого життя. Повсякчас – це ми благословимо Бога і в час наших піднесень, і наших трудностей, і в час наших страждань і в блаженний час. ПОвсяк час – це все, що було до цього часу, все що є тепер. Ми торкаємось виміру минулого, теперішнього і майбунього – бо підкреслюємо завжди!  Але також скеробуємо свій погляд у майбутнє: на віки вічні. Так, ми хочемо перебувати у Благословенних оселях Отця, хочемо ввійти в Його славу, хочемо, щоб приготовлене для нас ще перед віками отримали  і жили безконечно, як наш Бог.
Амінь – хай буде так! Це підтвердження – є свідченням нашої віри. Це тверда згода зі всім, про що попередньо молились і виголосили. Це коротке слово стає висновком всіх попередніх слів. Це згода, це віднова згоди, це згода і щодо майбутнього, тобто на віки вічні.

Визнання і проголошення віри

Вияв довіри

538 total views, 1 views today

Переглядів було:0