- Духовні роздуми - http://www.rozdum.org.ua -

Молитовні чування на завершення року

Нетлінний Царю вічності, що спасительною силою Промислу Твого тримаєш у правиці Своїй всі путі життя людського, дякуємо Тобі за всі явні і таємні благодіяння Твої, за земне життя і за Небесні радощі Царства Твого майбутнього. Подавай і надалі Твої милості всім, хто співає Тобі: Слава Тобі, Боже, повіки!

(Період тиші – унікальний момент для зустрічі із Богом. Молитва мовчання – це залишити Богові те, що є поза моїми силами, поза людськими словом, чи навіть поза якоюсь розумовою думкою. Тиша – це можливість закрити людські уста, щоб почути Голос Бога).

Хваліте всі народи, хваліте Господа (2р)

 

Читання Євангелії    17,12-21.

12 Коли він входив в одне село, вийшло йому назустріч десять прокажених, що стояли здалека. 13 Вони піднесли голос і казали: “Ісусе, Наставнику, змилуйся над нами!” 14 Побачивши їх, він промовив: “Ідіть та покажіться священикам.” І сталось, як вони йшли, очистилися. 15 Один же з них, побачивши, що видужав, повернувся, славлячи великим голосом Бога. 16 І припав лицем до ніг Ісуса, почав йому дякувати. Він був самарянин. 17 Озвавсь Ісус і каже: “Хіба не десять очистилось? Де ж дев’ять? 18 І не знайшовся між ними, щоб повернутись, Богові хвалу воздати, ніхто інший, окрім цього чужинця?” 19 І він сказав до нього: “Встань, іди: віра твоя спасла тебе.”

20 Якже спитали його фарисеї, коли прийде Царство Боже, він відповів їм: “Царство Боже прийде непомітно; 21 ані не скажуть: Ось воно тут! – або: Он там! – бо Царство Боже є між вами.”

Господи, ми шукаємо щастя і не знаходимо, а воно так близько.

ЗАЛИШИСЬ – Bleibet hier

d        A           d           A      d     C          F C   d             A  A7

Залишись й зі мною молись. Пильнуй молися. Пильнуй молися.
Будьте тут, залиштесь зі мною, чувайте-моліться, чувайте-моліться.

 

Читано:
Тропар, глас 4:
 Благодарні ми, недостойні раби твої, Господи, * за твої благодіяння супроти нас. * Славлячи Тебе, хвалимо, * благословимо, благодаримо, * оспівуємо й величаємо Твоє благоутробіє, * і як раби любов’ю кличемо до Тебе: * Благодітелю, Спасе наш, слава Тобі.

Слава: Кондак, глас 3: Сподобившись твоїх благодіянь і дарів, даром даних, * як раби непотрібні до Тебе, Владико, усердно припадаємо, * благодарення усильно приносимо * і, Тебе як Благодітеля і Творця славлячи, кличемо: * Слава Тобі, Боже всещедрий.

І нині: Богородичний, глас 3: Діва днесь предстоїть у церкві * і з ликами святих невидимо за нас молиться Богу. * Ангели з архиєреями поклоняються, * апостоли з пророками ликують, * бо ради нас молить Богородиця превічного Бога.

Роздуми: Подякувати Господу Богу за всі отримані ласки.

Вдячність виникає з самої суті людського існування. Людина отримує життя і все, що є його наповнює. Вдячність є прийняттям життя і всього, що його наповнює.

Слово «подяка» в грецькій мові складається з двох слів: eu (дуже, добре) іcharidzomai(робити комусь приємно) або charis (те, що радує).

Дякувати означає відповісти приємністю на отриману доброту, стати джерелом радості для подателя доброти. Вдячність випливає з досвіду глибокої радості і відчуття приємності життя.

Відсутність вдячності в людському житті є свідченням відсутності радості життя. За своє життя не дякує той, кому не хочеться жити, бо не бачить доброти, або ж її не приймає.

 

Запрошуємо зараз спитати себе: чи ми відкрили справжню радість і найглибшу приємність життя?

Чи ми побачили і прийняли доброту у житті: фізичному, суспільному, сімейному, професійному, інтелектуальному, почуттєвому і духовному?

Мати радість від Духовного життя – це означає зуміти об’єднати всі інші частини життя, щоб життя було в повноті! «Струменів» людського життя мають давати світло іншим.

Коли людина не відкриває радості життя і не дякує за це, її внутрішній стан погіршується.

Застеріагає апостол Павло: Бо, пізнавши Бога, не прославляли Його, як Бога, і не дякували, але знікчемніли своїми думками, і запаморочилось нерозумне їхнє серце. Називаючи себе мудрими, вони потуманіли (Рим 1, 21-22).

Не бачити доброту ні в минулому, ні в майбутньому, ні в теперішньому – це небезпечно! Біблія однозначно оцінює такий спосіб життя проявом людського засліплення. Життєвий песимізм, який дехто називає реалізмом, випливає з відчаю, який є формою ілюзії, тобто «поганого бачення». В ілюзії перебуває як той, хто дивиться на життя лише через «рожеві окуляри», так і той, хто бачить усе в «чорних кольорах».

Людське життя характеризується гамою різноманітних кольорів. В цьому є прекрасність Божого задуму!

 

Відсутність вдячності є знаком не тільки випадкового внутрішнього заплутаності чи сліпоти, але внутрішнього упадку. Невдячність є гріхом.

 

Апостол Павло називає невдячність великим гріхом і звертає осбливу увагу, що невдячність – ознака останіх часіх: Знай же ти це, що останніми днями настануть тяжкі часи. Будуть бо люди тоді самолюбні, грошолюбні, зарозумілі, горді, богозневажники, батькам неслухняні, невдячні, непобожні, нелюбовні, запеклі, осудливі, нестримливі, жорстокі, ненависники добра,зрадники, нахабні, бундючні, що більше люблять розкоші, аніж люблять Бога (2 Тим 3, 1-4).

Невдячність є гріхом невіри. Вона виникає з людської гордості і нерозумності. Гордість переконує людину, що вона все завдячує собі самій: своїй праці і здібностям. Глупота переконує людину, що все береться само собою, і що їй належить усе.

Вдячність належить до чесноти віри. Праведний Йов дякував Богу за все, що Бог дав і забрав. Вірив і дякував за все.“Я вийшов нагий із утроби матері своєї, і нагий повернусь … Господь дав,—і Господь узяв… Нехай буде благословенне Господнє Ім’я!  (Книга Йова 1:21.)

Вдячність випливає з внутрішнього переконання, що все походить від Бога, що Бог є джерелом усякого добра.

Вдячність має бути початком усякої молитви. Перед словом “дай” має бути завжди слово “дякую”. Це станеться тільки тоді, коли ми будемо постійно відкриті на Божу доброту: бачити її, приймати її, жити нею.

 

І тому св. Павло в своїх листах заохочує:

І все, що тільки робите словом чи ділом, усе робіть у Ім’я Господа Ісуса, дякуючи через Нього Богові й Отцеві (Кол 3, 17).

Подяку складайте за все, бо така Божа воля про вас у Христі Ісусі (1 Сол 5, 18).

Ми завжди повинні подяку складати за вас Богові (2 Сол 1, 3).

Дякуючи завжди за все Богові й Отцеві в Ім’я Господа нашого Ісуса Христа (Еф 5, 20).

 

У будь-якій життєвій ситуації ми можемо відкривати радість життя і ділитися нею з Богом в подячній молитві, тому що Він присутність в кожній ситуації і в кожному місці – в усій історії нашого життя.

 

Вдячність має бути природною, повсякчасною,  постійною,  стати основною характерною рисою життя – як подих.

 

Ікос 1

Слабким і немічним дитям народився я у світ, але ангел Твій розпростер свої світлі крила, охороняючи колиску мою. З тих пір любов Твоя сяє на всіх путях моїх, дивно направляючи мене до вічного Світла. Всещедрі дари Твого прови­діння явлені з першого дня і донині. Тому дя­кую і взиваю з усіма, що пізнали Тебе:

Слава Тобі, що покликав мене до життя.

Слава Тобі, що показав мені красу вселенної.

Слава Тобі, що розкриваєш переді мною Небо і землю як вічну книгу мудрості.

Слава Твоїй вічності посеред світу тимчасового.

Слава Тобі за таємні і явні милості Твої.

Слава Тобі за кожне зітхання смутку мого.

Слава Тобі за кожен крок життя, за кожну мить радості.

Слава Тобі, Боже, повіки!

 

Мала історія:

Один старець пояснив цінність дихання і вдячності за повітря:

Ми дихаємо завжди і це ознака того, що ми ще живемо. Кожного разу нам дається свіжий ковток повітря. Ми це сприймаємо за належне, звикаємо до цього і ризикуємо забутися бути в цьому вдячні. Лише розуміємо цінність свіжого ковтка повітря, коли його не вистачає.

Святий Василій Великий додає до цього благотворну пересторогу: “Тому, що ми не дякуємо за блага, які отримали від Бога, то щоб привести нас до тями, необхідно їх у нас забрати. Як очі не бачать дуже близько, але вимагають відповідної від­стані, так і невдячні душі через втрату благ звичайно починають відчувати попередню милість і, не відчуваючи ніякої вдячности до свого благодійника, поки користувалися дарами, після втрати шкодують за минулим (Слово про подяку, т. 4, с. 74).

Щоб набрати наступний ковток повітря, потрібно спочатку видихнути – сказавши дякую. Хіба це не радість? Вдихнути і видихнути?

 

Подячна молитва

Господи Ісусе Христе, Боже наш, Боже всякого милосердя і щедрот, Твоя милість безмірна і чоловіколюбність – недослідйма безодня; до Твоєї величності припадаючи, з боязню і трепетом, як слуги недостойні, нині подяку складаємо Твоєму милосердю за всі Твої благодіяння, що були уділені слугам Твоїм.

Нині, як Господа, Владику і Благодійника славимо, хвалимо, оспівуємо, величаємо і, припадаючи, знову і знову благодаримо.

Нині Твого безмірного і невимовного милосердя смиренно благаємо, щоб прийняв благодарні моління смиренних рабів Твоїх і милостиво благословив їх в подальшому житті, щоб сповнені любов’ю до Тебе і ближніх і в усіх доброчинствах жили, далі одержувати блага Твої сподобилися;

Нуні сподоби нас, Всесильний Боже, у храмі Твоєму Святому і місті цьому (або обителі цій, або селі) благочесно жити і від усяких злих обставин захороненими бути, щоб ми в мирі та спокої Тобі приносили славу, подяку і поклонення з Безначальним Твоїм Отцем, і Пресвятим і Благим і Єдиносущним Твоїм Духом,  нині, і повсяк час, і на віки вічні. амінь.

 

За що можна подякувати Господеві ?

Часто люди говорять: «Як можна дякувати, якщо немає за що подякувати?» Ці вислови говорять про засліпленість людини: дивиться, має очі і довкола світло, але не бачить. Якби ми дякувати за все, то в нас не було б часу скаржитись, бурмотіти, критикувати, нарікати, виявляти невдоволення. Хто перебуває в присутності Бога, той постійно сповнений Духа Вдячності. Лише потрібно відкрити очі побачити всю доброту. Лише потрібно відвести очі від всього, що привертає твою увагу на “брак чогось”.

Історія
Один чоловік йшов неподалік залізниці. Сум, горе серця сповнювали його душу. Бо він був бідний, не мав у що взутися, а невдовзі мала настати зима. «Чому, Боже, ти позабув про мене? Невже я мушу це терпіти і замерзати?». Такі думки були у того чоловіка.
І ось, неначе відповідь на його питання, побачив він попереду двох чоловіків, які допомагали третьому – переносили того через колії. У чоловіка не було ніг. Він пересувався на спеціально виготовленому візку. Його сил не вистачало для того, щоб здолати яку-небудь перешкоду. Той, хто бачив це, раптом зрозумів – йому є за що дякувати Богу! «Слава Тобі, Творець Небесний за те, що я не маю взуття, але маю ноги!» – радісно вигукнув чоловік.

У Посланні до римлян написано: «Хто їсть, для Господа їсть, бо дякує Богові. І хто не їсть, для Господа не їсть, і дякує Богові» (Рим. 14:6).

Якщо ми не навчені цього були нашими батьками чи рідними, якщо наші друзі, серед яких ми виросли були невдячні, то тепер маємо можливість це змінити і почати зауважувати скільки багато добра є довкола нас, побачивши в нашому серці серці з’явиться  багато тем для подяки: за те, що маємо і за те, що не маємо.

 

Молитовні намірення

Господи Боже нас, Ти, який все сотворив і всім управляєш, складаємо тобі подяку за дар нашого життя, за можливість споглядати красу твого творіння, за можливість користуватися твоїми дарами, якими ти щедро нас обдарував.

 

(Після кожного намірення «Дякуємо Тобі, Боже наш» або Подяку Тобі возносимо, Боже наш!  Або  Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі. )

 

Кондак 2

Господи, як добре перебувати у Тебе: благоприємний вітер, гори, що здіймаються до Небес, води, немов безмежні дзеркала, що відоб­ражають золоте проміння і легкість хмар. Уся природа таємно шепочеться, вся вона повна ласки; і птахи і звірі носять печать любові Твоєї. Благословенна мати-земля з її швидкоплинною красою, що викликає тугу за вічною батьків­щиною, де в нетлінній красі лунає: алилуя.

Ікос 2

Ти привів мене до життя цього, як у рай чарів­ний. Ми побачили Небо, немов глибоку синю чашу, в блакиті якої співають птахи; ми почули умиро­творений шум лісу і милозвучну музику вод; ми споживали солодкі плоди і мед запашний. Тому добре у Тебе на землі і радісно у Тебе на Небесах:

Слава Тобі за свято життя.

Слава Тобі за пахощі конвалій і троянд.

Слава Тобі за приємне розмаїття ягід і плодів.

Слава Тобі за діамантове сяйво ранкової роси.

Слава Тобі за усмішку світлого пробудження.

Слава Тобі за земне життя, яке готує до життя Небесного.

Слава Тобі, Боже, повіки!

Слава Богу за все

 Десь колись вже давно на високій горі

Жив премудрий досвідчений старець.

Часто він повторяв і завжди поучав –

Слава Богу за смуток і радість!

Слава Богу за все, слава Богу за все,

Слава Богу за смуток і радість!

 

Може, часом тобі хтось погане сказав,

Чи з тобою недобре повівся.

Знай про це, дорогий, що це Бог допустив,

З неприятелем швидко мирися.

Слава Богу за все, слава Богу за все,

Слава Богу за смуток і радість!

 

Якщо ти захворів і знеміг в боротьбі,

І не можеш з постелі піднятись,

Є місця на добро, це за гріх нам дано,

Нарікати не треба й боятись.

Слава Богу за все, слава Богу за все,

Слава Богу за смуток і радість!

 

Коли ближній тебе очорнив, засудив,

Не піддайся журбі і печалі.

Знай, Господь для спасіння це все призначив,

Щоб прощали й були досконалі.

Слава Богу за все, слава Богу за все,

Слава Богу за смуток і радість!

 

Як спокуса прийде, що твій хрест заважкий,

І нести його ти вже не в силі,

Знай, коли б ти не зміг, то Господь би й не дав,

Тож приймай все в любові і мирі.

Слава Богу за все, слава Богу за все,

Слава Богу за смуток і радість!

Притча Бруно Ферреро “Подяка” – про вміння відчувати вдячність. У притчі йдеться про те, як важливо цінувати все, що ми маємо.

 Один учитель сказав учням намалювати те, за що вони хотіли б подякувати Богові. Виховник гадав, що у цих ді­тей – вихідців із бідних родин – насправді не так багато при­чин відчувати вдячність. Він був переконаний, що всі рад­ше намалюють купи солодощів, столи, що вгинаються від наїдків.

Малюнок, який подав йому Михайлик, вразив виховника: на ньому хлопчина зобразив руку.

Але чия це рука?

Клас зацікавився тим зображенням.

«Для мене це рука Бога, що дає нам хліб насущний», – висловилася одна дитина.

«Це рука селянина. Він годує курей», – сказала інша.

Поки діти ще малювали, вчитель нахилився над партою Михайлика і спитав його, чия то рука.

«Це Ваша рука», – прошепотів хлопчина.

І тоді вчитель пригадав, як щовечора брав Михайлика за руку, бо він був найменшенький, і проводжав до виходу. Вчитель так само обходився і з іншими дітьми, але для Ми­хайлика це мало справді велике значення.

 

БЛИЗЬКО ГОСПОДЬ, ЧЕКАЙ ЙОГО. БЛИЗЬКО ГОСПОДЬ, В НІМ СЕРЦЯ МІЦЬ.

  1. Ісусе, Ти мене полюбив аж до смерті й після неї.Ти народився для мене, жив для мене, помер і воскрес для мене. Ти знав, що смерть відлучить Тебе від мене, проте у Своїй любові залишився зі мною і для мене у Найсвятіших Тайнах. Возвеличую Тебе, Ісусе, в простому хлібі, у його Частичці. Будь возвеличений, бо Ти гідний усякої хвали і усякого возвеличення!

Євангелія від Луки 7:36-50

36 Просив його хтось із фарисеїв, щоб їв з ним. І ввійшов Ісус до фарисея в хату й сів за столом. 37 Аж тут жінка, що була грішниця у місті, довідавшись, що він був за столом у хаті фарисея, принесла алябастрову, повну пахощів, плящинку 38 і ставши, вся у сльозах, коло ніг Ісуса ззаду, почала обмивати слізьми йому ноги, потім волоссям своєї голови обтирати, та й цілувати ноги й мастити пахощами. 39 Побачивши те фарисей, що покликав його, міркував собі, кажучи: Якби це був пророк, він знав би, хто й яка це жінка, що доторкається його: це ж грішниця! 40 Тоді Ісус заговорив до нього: “Симоне, маю тобі щось сказати.” Той відповів: “Кажи, Учителю”. 41 “Два довжники були в одного позикодавця; один був винен п’ятсот динаріїв, а другий п’ятдесят. 42 А що вони не мали звідки віддати, обидвом він простив. Котрий, отже, з них більше буде його любити?” 43 Озвався Симон і каже: “Гадаю, той, якому подарував більше.” Ісус сказав до нього: “Ти судив добре.” 44 І, обернувшися до жінки, промовив до Симона: “Ти бачиш оцю жінку? Прибув я у твій дім, і ти не дав води мені на ноги. Вона ж слізьми обмила мені ноги й витерла своїм волоссям. 45 Поцілунку ти мені не дав; вона ж, відколи я ввійшов, не перестала цілувати мені ноги. 46 Оливою не намастив ти голови моєї; вона ж миром пахучим намастила мені ноги. 47 Тому кажу тобі, прощаються її гріхи численні, бо багато полюбила. Кому ж мало прощається, той мало любить.” 48 Потім сказав до жінки: “Прощаються тобі гріхи.” 49 І почали ті, що з ним за столом сиділи, говорити між собою: “Хто це такий, що й гріхи відпускає? 50 До жінки ж він промовив: “Віра твоя спасла тебе; іди в мирі.”

 

Кондак 4
Як Ти утішаєш тих, хто споглядає Тебе, яке життєдайне святе Слово Твоє, м’якіша за єлей і солодша за мед розмова з Тобою. Окрилює і жи­вить молитва до Тебе; яким трепетом наповню­ється серце і яка велична і розумна стає тоді при­рода і все життя! Де немає Тебе — там темрява і порожнеча. Де Ти — там мир і радість душі, там животворчим потоком лине пісня: алилуя.

Ікос 4
Коли на землі настають сутінки, коли царює спокій нічного сну і тиша згасаючого дня, я бачу Твій чертог під образом сяючих мерехт­ливих зірок. Вогонь і пурпур, золото і блакить сповіщають про незбагненну красу Твоїх осель, урочисто закликають: ідемо до Отця.

Слава Тобі за тишу вечірню.

Слава Тобі, що вселяєш у світ спокій великий.

Слава Тобі за прощальний промінь сонця, що заходить.

Слава Тобі за відпочинок у благодатному сні.

Слава Тобі за Твою благість у темряві, коли далекий весь світ.

Слава Тобі за розчулені молитви душі зво­рушеної.

Слава Тобі за обіцяне пробудження до радості вічного невечірнього дня.

Слава Тобі, Боже, повіки!

Господу хвала – святе його Ім’я,
Господу хвала – Він джерело життя. (2)

Прославлятиму піснями Господа
Прославлятиму Його святе Ім’я.

 

Велич та доброта Божі
(Псалом 145)

Я вознесу Тебе, мій Боже, Царю, і благословитиму ім’я Твоє по віки вічні. Щодня буду Тебе благословляти, і хвалити ім’я Твоє по віки вічні. Великий Господь і хвали вельми гідний, і велич Його незбагненна.
Рід родові діла Твої буде славити і возвіщати про Твою могутність.
Про пишну славу величі Твоєї і про чудеса Твої розповідатимуть.
Про силу діл Твоїх страшних говоритимуть, і я буду розповідати про Твою велич. Будуть звіщати славу великої добрости Твоєї і будуть оспівувати Твою справедливість.
Господь ласкавий і милосердний, повільний до гніву й милістю великий. Добрий Господь до всіх, і Того милосердя перед усіма Його ділами.
Хай, Господи, усі діла Твої Тебе славлять і святі Твої нехай Тебе благословлять. Про славу царства Твого хай оповідають і говорять про Твою могутність, щоб дати синам людським Твою силу і пишну славу царства Твого. Царство Твоє — всіх віків царство, і влада Твоя — по всі роди й роди.
Вірний Господь у всіх своїх глаголах, святий у всіх своїх творіннях. Господь підтримує всіх тих, що падають, і всіх зігнутих підводить.
Очі всіх на Тебе уповають, Ти їм своєчасно даєш поживу. Ти розтуляєш твою руку і насичуєш усе живе якнайкраще.
Справедливий Господь у всіх своїх дорогах і милостивий у всіх своїх ділах.
Близько Господь до всіх, які до Нього взивають, до всіх тих, що до Нього взивають по правді.
Він учинить волю тих, які його бояться; заклик їхній почує і спасе їх. Господь береже всіх, які Його люблять, а нечестивих усіх погубить.
Хай возвістять мої уста хвалу Господові, і хай благословить усякий смертний Його святе ім’я по віки вічні.

Подячна молитва дитини

Боже, дякую Тобі
Боже наш, Всесильний Отче,
Дякую Тобі за сонце,
І за весь Твій любий світ,
За повітря, воду, хліб,
За одежу й теплу хату.
Дякую Тобі, наш Тату.

_________________________________________

Я Богу дякую за все 

Я Богу дякую за все –
За перемоги, за невдачі.
Він по життю мене веде,
Чи я сміюся, чи плачу.
І як здається, що гроза
Зібралася над головою,
І як надія покида,
І серце покриває тьмою. –
До неба очі підведу,
І Бог пошле веселку в душу.
І сили в собі я знайду
Простити. Жить. Піднятись. Мушу.
Він мої сльози утира,
Печаль зі мною розділяє,
Мене тихенько обійма
І йде зі мною…направляє.
І знаю я, що біль мине
І в серці сонце знов засяє –
Мене Господь в житті веде,
І щастя більшого немає!

Пісня подяки св. Амвросія, єпископа Медіолянського

Тебе, Бога, хвалимо, Тебе, Господа, ісповідуємо. Тебе, предвічного Отця, вся земля величає. Тобі всі ангели, Тобі небеса і всі сили, Тобі херувими й серафими безперестанними голосами співають: Свят,свят, свят Господь Бог Саваот! Повні небеса і земля величної хвали Твоєї! Тебе хвалить преславний апостольський хор. Тебе хвалить збір пророків. Тебе хвалить пресвітле мучеників воїнство. Тебе по всій вселенній ісповідує свята Церква: Отця незбагненної величности, поклоняємого Твого істинного і єдинородного Сина, і Святого Утішителя Духа. Ти цар слави, Христе, Ти Отця предвічний Син єси. Ти для спасення людини не погордив дівичою утробою. Ти переміг смерти жало, відчинив для віруючих царство небесне. Ти праворуч Бога сидиш у славі Отця; Як суддя, віруємо, маєш прийти. Тому Тебе просимо: Допоможи рабам Твоїм, що їх викупив Ти Своєю дорогоцінною кров’ю: Сподоби зі святими Твоїми у вічній славі Твоїй царювати.

Амінь

 

Особисті подячні молитви і видимі жести подяки

Кожен підходить до ікон висловлює (тихо) особисту молитву подяки, після чого кладе ладан на розпалене вугілля і ставить свічку та повертається на своє місце

 

Ubi caritas et amor,  / Ubi caritas, Deus ibi est.

Там, де є любов і доброта, /Там, де є любов, там присутній Бог.

 

1.Отче тебе я питаю

Боже відповідь дай

Скільки тебе я шукаю

і де життя цього край

Приспів:

Дякую за це життя

За зірки і за буття

За це сонце  і за наших матерів

І надіємось  в житті наші душі   в майбутті

Заспівають пісню слави  в небесах

 

2.Тихо шепочу молитву

Знаю мене ти почув

Знову даєш мені силу

вірю мене не забув

 

 

 Молитва «Отче, наш»

 

Молитва на новий рік

Господи Боже, всього видимого і невидимого творіння Сотворителю, Ти заснував часи і роки: Сам і нині благослови початок нового року, що ми відлічуємо від Твого втілення заради нашого спасіння. Благослови провести цей рік і багато років після нього в мирі та злагоді з ближніми нашими; зміцни й пошир Церкву Православну, що Сам її заснував і спасенною жертвою на хресті освятив. Вітчизну нашу піднеси, охорони і прослав; довгоденство, здоров’я, достаток плодів земних і добре поліття дай нам; мене, грішного раба Твого, всіх рідних і ближніх моїх та всіх православних християн, як правдивий наш верховний Пастир, доглядай, охороняй і на путь спасенну направляй, щоб ми, йдучи нею, після довгочасного й щасливого життя на цьому світі досягли Царства Твого Небесного і удостоїлися блаженства з усіма святими Твоїми.

Амінь

 

допоміжні матеріали:

книжечки із послідовністю всієї програми чувань,
стенд “БОЖЕ, ДЯКУЮ ТОБІ” і маркер
свічки для особистої молитви, ладан – також приготувати місце і кадильниця, де мають бути залишені.
озвучення, спокійні мелодії, гітара.

1,054 total views, 4 views today