Потурбуймося за нашого ближнього як Рут над Ноемі, і як Христос над нами.
ВСТУП.
У цих духовних роздумах зупинимося над історією жінки на ім’я Рут, іноземка, яка викликала захоплення у всьому Вифлеємі. Українською мовою Вифлеєм означає “дім хліба”.
Ми отримуємо запрошення почати наш шлях роздумів від “дому хліба”, щоб разом із персонажами цієї історії знову повернутися “до дому хліба”. Не всі повернулись, не всі скористали можливості зупинитися у місті, яке стало місцем народження Месії, але кожен зробив свій вибір.
Читаючи цю історію, ми можемо дійти до висновку, що в нашому житті немає випадковостей, адже кожен робить свій вибір. Цей вибір може бути відповіддю на Божий план, або може бути відмовою. Якщо ми довіримося Господу, то Його Боже Провидіння проведе нас через всі трудності, історія нашого життя стане частиною історії людства.
Загальний опис книги Рут
Ця книга має свій чіткий поділ: 4 глави – це немов 4 історії пов’язані між собою. Перша історія оповідає про тотальний крах одної сім’ї, незважаючи на те, що все було зроблено для того, щоб всі були щасливі. Кожне із рішень, як наслідок, приносило інші труднощі. У другій історії, у другій главі, з’являються перші ознаки виходу із критичної ситуації, перші скромні успіхи дають надію, що тепер все йде до кращого. Третя історія захоплює вже тим, що говорить про нормальне життя людей, які докладають усіх зусиль змінити своє становище, роблять все можливе з їхньої сторони і в іншому довіряють. Щасливий кінець четвертої історії повністю відволікає нас і змушує забути за першу частину книги, життя продовжується у томі місці, що колись мало небезпеку смерті, радість повернулась до тої, котра втратила все і тепер на свої руках тримає радість. Рід продовжується … У людській немочі знову виявилась Божа Сила.
Коротко по главам
Перша глава
Рут 1 У цій главі ми читаємо розповідь про страждання сім’ї Ноеми.
Як бореться її чоловік, що змушений з причини голоду переїхати в землю Моавську і забрати всю свою сім’ю 1, 2.
Як сумна вдова і мати, плачучи за смерть чоловіка, погоджується на змішані шлюби двох синів, але 10 років спокою завершились смертю обох синів 3-5.
Як мудра теща, яка прагне бути доброю до двох своїх названих дочок, але не знаючи, як бути, коли вона повернеться до своєї країни, 6-13.
Орпа робить свій вибір і з болем повертається у свій край, 14.
Рут залишається з Ноемі, вимагаючи шанувати її вибір, 15-18.
Як бідна жінка, що повернулася на місце свого першого поселення, щоб отримати підтримку від своїх співвітчизників, саме ця глава завершується бажанням змінити своє їм’я на Мара: тобто гірка, гіркота 19-22.
Роздум: Всі ці події виглядають драматичними, видаються на перший погляд немов весь світ постав проти бідної жінки, і вона окрім трудностей матеріальних має ще й духовну кризу, сумнівається у тому, чи Бога далі є з нею. Пропри всі трудності і трагедії Ноема залишається людяною, не втрачає глузд, розуміє приближення свого кінця свого смутного життя. Цей кінець настане, але не так, як думала та, що втратила радість, втратила себе.
Всі ці події з часом перемінились на радість і Боже провидіння вело до кращого. От лишень потрібно було дочекатися кінця. Врешті, як історія кожного з нас не розуміється у час її розвитку, лише з часом, дивлячись у минуле, можемо побачити логічний зв’язок і тепер з більшою делікатністю можемо ставитися до вибору життєвого шляху і дотримання рішень.
Друга глава
Рут 2 у Цій главі ми читаємо про події після повернення Ноеми із Рут до Вифлеєму. Не випадково ця історія починається з благословенного чоловіка на ім’я Вооз. Благословення сходить на тих, хто входить у життя благословенних. Ми можемо назвати цю главу Початок видимих знаків благословення.
Третя глава
Четверта глава
Елімелех і Ноемі; Смерть Елімелеха та його синів.
Перші слова книги натякають на дату цієї історії. Це було в ті часи, коли судді правили (Рут 1.1), в ті невпорядковані часи, коли не було царя в Ізраїлі, але за якого із суддів це сталося, нам не сказано, а припущення вчених є дуже невизначені.
Мабуть, це було на початку часу суддів, бо Боаз, що одружився з Рутою, народився від Рахав, який отримував розвідників під час Ісуса Навина. Дехто вважає, що це було за часів Ехуда, інші з Дебори; можливо це було в дні Гедеона, тому що в його час був голод від нашестя мідіянітян,
Вифлеєм.
Місто, яке було вибране бути містом і домом Мессії-Христа. Але чи місце має вирішити Хто буде цей помазаник чи все право далі залишається за Богом?
Вифлеєм нам пригадує про трудності, які завершуються великою радістю.
Пригадує нам про бідноту, яка завершується великою обильністю.
Нагадує нам про приниження, які звершується Божою Славою.
Особи в Біблії – це звичайні люди, чи посланці від Бога, які своїм життям говорять нам про Бога і Його діяння серед Людей?
Elimèlech Елімелех – означає…Мій Бог є Царем
Чоловік котрий був вимушений залишити Вифлеєм свою Батьківщину і піти в Моавський край, разом із своєю жінкою яка мала ім’я Ноемі (радість, вишуканість моя)разом із своїми дітьми двома синами які мали імена Маклон -+ хвороба, Хіліон – кволість.
Причиною залишення їхньої землі був голод. Залишити свою батьківщину у пошуку збереження життя це завжди було болючим для людей, це означало залишити місце де ти народився і де ти виріс, це розірвати історію свого життя Із місцем свого народження і почати нову історію.
Почати жити як іноземець, чужинець, це позбутися титулу бути паном своєї землі, стати скитальцем. Почати прагнути переміни – це зрушитися з місця і почати подорож.
В ізраїльському народі бути паломниками – це стало частиною їхнього життя. Саме тому вони мали завжди велику повагу до скитальців. У книзі Вихід 23.9 Чітко вказано: “Чужинця не гнобитимеш; ви самі знаєте, як на душі в чужинця; бо ви були чужинцями в Єгипетській землі”.
А у книзі Второзаконня 10 глава: “17 Бо Господь, Бог ваш, Бог над богами й Господь над володарями, Бог великий, могутній і страшний, що не зважає на особу й не бере дарунків, 18 що творить суд сироті й удовиці та милує чужинця, даючи йому хліб і одежу. 19 А любіть і ви чужинця, бо ви самі були чужинцями в Єгипетській землі”.
Особливо вартує зауважити, що шлях Ісуса Христа також почався з Вифлеєму і продовжувався як іноземця на чужій землі в Єгипті, щоб потім повернутися назад на Батьківщину. Щоправда немає згадки чи Він вертався до Вифлеєму чи ні.
Історії книги Рут ми бачимо, що не було вистачальним лише поїхати у далеку землю та почати жити, так вирішити всі проблеми. Звичайно, що постають нові труднощі, які є необхідною умовою для початку життя на чужій землі і таким чином ці труднощі збільшуються: через мову, культуру, новий спосіб життя. Проте це є шанс до змін, до здобуття чогось нового: але чи це нове стане для тебе корисним і не пошкодить у твоєму житті?
У цій книзі ми бачимо як ті, котрі хотіли спасти своє життя загинули. Загинув батько, а потім і сини. Це стало вирішенням їхньої проблеми?
Ноемі людська логіка і Боже втручання
Це все сталося на очах жінки і матері Ноемі. Звичайно, що це було найбільшим ударом для неї. Задля чого жити і який сенс її життя? Чекати смерті у чужому краю?
Вона вирішує повернутися додому і завершити цю частину історії свого життя у цьому чужому краї, вирішує обірвати будь-який зв’язки із тим, що спочатку давало надію, а потім принесло велике горе. Тому відпускає своїх невісток вернутися до свого дому.
Вона вже не може гарантувати їм добре життя, вона не може їх забезпечити матеріально. Називає їх дітьми, але в той ще час зрікається, бо не може дати матеріального. Відчувається, що вона живе логікою: дати і мати. Якщо хочеш мати, тоді потрібно дати. Але дати не може, тому не може мати.
Стаються непередбачені обставини.
Невістки не хочуть її залишати саму. Їхні імена Орпа (та котра показує плечі) та Рут (подруга). Як на диво ці дві невістки по-різному вирішують свою долю. Одна після повторної спроби відпустити залишає свою свекруху, мабуть прислухалась до логіки, що дійсно вже нічого не може отримати від Ноемі, а інша – стає вірною подругою і робить жертвенний крок, який можемо назвати кроком ВІРИ та МИЛОСЕРДЯ.
У завершальних словах Ноемі згадує про те, що вона втратила благословення перед Господом, бо рука Господня є проти неї. Вона пояснює свій вибір своє рішення, що свідчить про те, що вона це робить свідомо і добровільно. Вона не бачить продовження – прийшов у всьому кінець. Кінець її мріям, кінець родоводу, кінець її життю.
Але саме тоді, коли приходить кінець усьому, розпочинається новий шлях. Шлях, який вказує Господь: там, де не було надії, від тої, від якої не можливо було очікувати. Рут наполягає бути разом і хоче розділити долю тої, котра себе відчуває неблагословенною.
Тут Рут втручається не тільки в життя Ноемі, але і в її логіку життя. Мрії починають мати продовження, повертається надія на життя. Щоправда потрібно ще трохи часу, щоб повернулась радість до Ноемі, аж після другого збирання колосся вже у Вифлеємі Ноемі дає поради і починає задумуватися над майбутнім.
Особи, які з’являються і зникають
У книзі показано також ряд осіб, які на дуже короткий час стають частиною історії. Дехто взагалі є безіменний, що показує його неважливість. Така участь могла спіткати і Ноемі, якби Рут не ввійшла у її життя.
Рут
Відразу можна запитатися: що робить ця чужоземка у цій Святій книзі ізраїльського наороду, який отримав наказ не зв’язувати себе із моовитянами? Що робить людина, яка вийшла із поганьського народу у Книзі, яка є для тих, хто хоче пізнати правдивого Бога?
Хочеться звернути увагу, що в цій книзі є ті, котрі постійно немов би втікають від трудностей, а є ті, які їдуть назустріч трудностями.
Відчувається як Господь Бог благословляє тих, які не відкидають дороги свого життя, приймають її і в складних обставинах мають успіх.
Бог у книзі Рут
Дуже мало згадується про Бога. Але постійно відчувається Його присутність. Ні одного разу не чути, що Бог говорить. Лише люди звертаються до Нього, але відчувається Його відповідь у ситуаціях, які немов би самі виникають. Для віруючих людей випадковостей немає.
У книзі постійно переплітається людська логіка та Боже провидіння. Де, людське не сходиться, там Боже проявляє свою всемогутність і через тих, від кого не логічно було по-людськи чекати допомогу.