Хай Бог тебе благословить

Гнів у нашому житті

Видрукувати Видрукувати |« назад

 

Коли у теперішній час згадуємо про гнів, то на жаль сприймаємо його як невід’ємну частину нашого життя. Дехто прирівняв його до наших почуттів. А ще дехто шукає різні пояснення і оправдання різним гнівливим вчинкам, ба й навіть згадують про стан “святого гніву”. Звичайно мабуть кожний з нас чув вислів: треба навчитись керувати своїм гнівом.

Не хочеться вдаватися до вияснення хто правий, а хто ні, цього разу тема буде про гнів у нашому житті і вже висновки будуть зроблені самостійно, наскільки цей стан душі необхідний у нашому житті.
Питання в колі:

1. Запрошуємо найперше пригадати ситуацію, в якій ми відчували себе опанованими гнівом.
Потрібно пригадати саме стан душі перед гнівом, в часі і після …

Можемо зауважити, що гнів це не є просто почуття, це є стан, бо тут задіяна вся наша особа і дехто зауважує, що це немов “опанування”, в якому важко покерувати собою. І нікому не подобається перебувати в стані гніву. Можемо зауважити, що це небажаний стан. Ми відчуваємо себе дискомфорто в гніві, але нема швидкого виходу зі стану гніву.
Важлива деталь: дуже часто приходить, бо вже щось було з нами перед тим, були сприятливі умови, які нас немов підштовхнули до гніву на іншу людину, інколи навіть ту, яка ні в чому не винна.
Однозначно, що цей душевний стан не від Бога. І Бог не бажає, щоб ми були так опановані. Зауважимо, що такий стан душі не є нашим природнім станом. Якщо ми потрапили в таку пастку, у нас є туга за попереднім станом – СПОКОЮ, добрих відносин.
Стан гніву доводить до відчуття присмаку смерті, пекла, чогось дуже страшного. Людина перебуваюча в такому стані – втрачає образ Творця. Ми нікому не бажаємо такого стану, ніколи не мріємо про нього і нормально уникаємо людей, які стали опановані гнівом. Такі люди навіюють нам страх, небезпеку.

2. Запрошуємо пригадати момент, коли ми розгнівали іншу людину (тобто: я став причиною гніву для іншого свідомо чи не свідомо). Просимо поділитися цими пережиттями. Що ми відчували тоді від іншої людини? що ми переживали у своїй душі після цього?

Так, кожен з нас може пригадати цю сумну (не радісну) історію, яка погіршила наші відносини між ближнім, наслідки були сумними. Гнів не приносить нікому радість. Ми можемо стати причиною гніву у інших свідомо чи несвідомо, але такі ситуації нам не подобаються, бо стаємо свідками як людина мучиться і втрачає душевний спокій.
можна стати жертвою гніву,
можна зробити іншого жертвою гніву і можна навіть спланувати викликати гнів у іншого, але не плануємо такого стану для себе.

Третє питання
Запрошуємо пригадати випадок, коли людина, перебуваючи у стані в гніву  не змогла вас розгнівити,

Наприклад: коли людина знаходиться вже в стані гніву і наближається до мене, вічуваємо, що зараз буде ” конфлікт”, але цього не сталось, не торкнулося, які були тоді відчуття?

Як зауважуємо: хто перебуває в стані миру, любові, душевного спокою, той перебуває в присутності Бога. При зустрічі зі злом Бог проявляє Свою силу: ми не втрачаємо стан ласки і можемо благодатно вплинути на іншу особу. Тому захистом від гніву є стан жертвенної любові. Хто відповідає гнівом на гнів, той тільки збільшує присутність зла між людьми.
Ми можемо робити вибір: прийняти гнів або вигнати

Інші додаткові запитання:
Чому на одних ми можемо легко розгніватися, а на інших в подібній же ситуації ми проявляємо милість ?

Що краще: вчитись опановувати гнівом чи краще не входити в такий стан?

Чи були такі години, дні, може тижні, коли ми не впадали в гнів? Що стало правдивою причиною цього?

 

Підсумок:
– стан гніву не є нормальним, і це не природній стан людини, у ньому нема життя.
– не забуваймо, що для нас віручих гнів – це є гріх, і слід пам’ятати, що це один із смертельних гріхів, що веде нас до пекла, позбавляючи раю. У гніві людина втрачає ласку відчуття присутності Бога.
– найгірше життя – це у гніві, бо віднімає радість, пригнічує, стан постійного неспокою.
Насправді гнів це є відсутність любові і немає жодного оправдання, щоб шукати за таким станом, мріяти про нього. Особистий досвід показує, що за звичай людина хоче чим швидше його позбавитися.
– там де є любов , є життя , де є гнів, немає любові і життя

що робити з гнівом?
– ніколи не казати, що гнів може стати частиною твого життя – це стан не опанування над собою ( можна сказати – стан часткового опанування злим духом)
– дуже акуратно, делікатно ставитися до цього стану
– не спокушатися стати носієм гніву – якщо ми прослідкуємо цей стан у собі, то маємо вибір – вигнати злого духа і запросити Святого, щоб очистив нас від усякої скверни і повернув нас до життя.

На закінчення завдання
– на 1 день
– можливо на тиждень
– а може на все життя
творити середовище любові там, де перебуваємо, не спокушатися на гнів, дати відчути людині, що вона люблена і дарувати любов💓

82 total views, 1 views today

Переглядів було:0