Духовні роздуми

Дорогі браття і сестри, історія про визволення опанованого злими духами (Євангеліє від Луки 8, 26-39.)звертає нам увагу на нищівну силу об’єднаних між собою духів, які мають на меті лише одне: знищення! Доказом цього є падіння з кручі у безодню. Тепер можемо лише уявити, яких мук зазнав той чоловік, перебуваючи під тиском зла. Тварини не змогли чинити опір і загинули.

Зрозумілим є бажання чоловіка залишитись з Ісусом, піти з Ним. Адже той, хто пізнав Спасителя, розуміє свою неміч і свою потребу у постійній єдності із Ним. Господь це бажання бути з Ним цінить і поручає йому більше – місійну справу: “Вернися додому й розкажи все, що Бог зробив тобі! Той так і зробив”.

Ось така є різниця між тим, хто в минулому зв’язував своє життя із силами темряви, які людину віддаляли від всіх, робили її заляканою і страшною, знищували в ній все людське, і людиною, яка зустріла Спасителя, котрий повернув їй людський образ, повернув її «до дому». Читати далі »

Дорогі браття браття і сестри, історія про багача і жебрака Лазаря запрошує нас звернути увагу на відстань, що можемо мати між заможними і потребуючими.
Вражає, що ця відстань вимірюється таким словом як «співчуття». Саме воно стає дієвим, коли погляди зустрічаються.
Не треба мати страху подивитися в очі іншого, того, хто може різнитися від тебе, твого становища, твого стилю життя. Читати далі »

Дорогі браття і сестри у Христі, уривок (Луки 6, 31-36.), який починається словами: «Як бажаєте, щоб вам чинили люди, чиніть їм і ви так само!» є частиною Нагірної проповіді Ісуса, яка починалась словами про Блаженство: «Блаженні ви…»

На цій горі стояли всі: Учитель та учні. І мабуть, тоді вони вперше почули, що вони є щасливі, блаженні! Навіть тоді, коли цілий світ кричав: які ви нещасні! Але Ісус, дивлячись на них: говорив їм про блаженство, в яке вони увійшли! Це блаженство приходить є не від того, що ти маєш, але від того, що ти відчуєш погляд Бога на собі, відчуєш себе любленим.

Наступні поучення як і апостолам, так і нам, дали розуміння, що є потреба передати цю любов іншим. У цьому можна буде побачити різницю між правдивими віруючими в Бога, учнями Христа, та поганами, тобто безвірками, або ж тими, котрі визнають існування Бога, але не дозволяють сповнитися Божій волі, як це сталось у випадку ізраїльського народу, що закрився у собі: «Устами почитають, а серце далеке».

А тепер ми, котрі називаємо себе християнами, якщо не побачимо цю різницю, то яка буде нам заслуга?
Яка є різниця між нами і тими, які не є християнами? Як часто закидають нам, що ми не подібні на Свого Учителя-Христа! Читати далі »

Дорогі браття і сестри об’єднані довкола Христа, читаючи розповідь євангелиста Луки про проповідь Ісуса на березі Генезарецького озера (Луки 5, 1-11), ми можемо сказати, що це дійсно була чудесна подія, хоча зрозуміти її в повноті могли мабуть лише Симон Петро, Яків та Іван.  Саме вони знали, що насправді сталось: зустріч Бога і людини. Ця зустріч вплинула на їхнє життя. Разом з ними і ми запрошені стати учасниками цієї зустрічі.

Людина була і чи залишилась такою?
Як раніше, так і сьогодні ми бачимо людину, яка постійно працює, щоб жити, трудиться як день, так ніч, щоб прожити не на марно… Людину, яка думає про себе, яка звикла сама вирішувати свої труднощі, яка хоче бути успішною і якій важко прийняти неуспіх. Це суспільство, особливо тепер, хоче нав’язати стиль життя під гаслом: скільки ти заробляєш, такою ти є людиною! Чим більше заробляєш, тим більше ти є людина! велика небезпека криється за таким гаслом. Вистачить лише пригадати, що стається з людиною, якщо вона не змогла вписатися цей “неписаний закон”: відчай, смуток, почуття непотрібності… Скільки є таких, котрі бояться “сісти комусь на шию” через хворобу, безробіття чи інше?

Бог був і залишився тим, ким Він Є! Читати далі »

дорогі браття і сестри у Христі, сьогодні ми знову читаємо притчу про жінку поганку, яка просила про оздоровлення своєї дочки(Євангеліє від Матея 15, 21-28.).

Те, що мати просить за свою дитину – це для нас є звичайною поведінкою матері. Подібні історії ми зустрічаємо  часто: кожна добра мати не може бути байдужа до своєї дитини і тому завжди готова йти «хоч на край світу», що хоч трохи допомогти своїй дитині. Але у нас може викликати подив те, як Господь ставиться до неї.

Бо слова про помилування, про утіху всіх втомлених та обтяжених у цій ситуації не співпадають з дійсністю. Вона повірила і прийшла, а Він?

Не важко зауважити, що на початку її звернення Христос немовби не звертає на неї увагу.

Лише після того, як його апостоли об’єднані підійшли до Учителя, Він перериває тишу і починає діалог. Діалог виявився не простим. Читати далі »