Хто кого має вчити, або тільки пригадувати?

Loading

Молодому священику знатні парафіяни закинули: “Отче, ви ще молоді, щоб нас вчити життя”.

“Я не вчу, я лише нагадую вам те, що Христос вчив колись і те, що вас вчили змалку ваші батьки і ваші наставники.”

Проповідь священика – це не є якась новизна, це повторення того, що було сказано вже, або переказування в сучасній мові, в сучасних обставинах.

Тому, насправді не я вас вчу життя, а апостоли, пророки та інші достойні праведники. Думаю, ви не сумніваєтесь, що Читати далі Хто кого має вчити, або тільки пригадувати?

Пораненого не б’ють! – це ясно, але якщо він священик?

Loading

Битва. Вороги наступають, йде жорстока оборона. Ціль ворожих сил – це найперше знищити командира. Саме тому найчастіше всі жорстокі атаки скеровані на нього. За ним стежать і тільки чигають на можливість, щоб нанести болючий удар. В одному фільмі було показано, як ворогам вдалось поранити самого командира. Це болісно сприйняли всі вояки. Вони, не вагаючись, кинулись йому на допомогу. Хто підставив себе перед ворожими стрілами, хто підтримував словом втіхи, хто кинувся шукати за лікарем. Всі намагались рятувати його, бо що за військо є без командира? Читати далі Пораненого не б’ють! – це ясно, але якщо він священик?

“День всіх святих” – це також твоє свято?

Loading

Жінка прийшла до церкви у святковому, білому одязі. Це запримітив священик і, зробив комплімент, поцікавився причиною, що спонукала жінку прийти у дуже святковому одязі.
Жінка здивовано відповіла: “ Ви ж самі в розкладі Богослужінь написали, що сьогодні випадає свято “Всіх Святих”. От, я і святково вбралась на своє свято!”

Священика, ще з більшим здивуванням скептично випалив: “То ви переконані, що ви свята?” Читати далі “День всіх святих” – це також твоє свято?

Забуваєш? Що ж, тоді нагадуй собі… , або про те, як культурно нагадують про смерть

Loading

Сучасний світ повний різноманітної інформації, повний різних винаходів і пропозицій. З кожним днем стає все більш неможливо бодай ознайомитися, а не те, що б пам’ятати про це все.
У якийсь момент задумуєшся і усвідомлюєш цю незчисленність і те, що водночас сам є якоюсь частиною цього універсу, немов маленька піщинка.
І так твоє життя у цьому хаосі може просто десь згубитись, а потім стати забутим і незаміченим. Саме тому, ти час від часу нагадуєш іншим про своє існування, як це роблять інші з тобою. Сідаєш перед телевізором і тобі відомі фірми часто нагадують, що вони ще є. Йдеш по вулиці, а рекламні стенди все частіше привертаються увагу, щоб ти часом не забув про необхідні для життя речі.
Одного дня вирішив просто пройтися десь, щоб пізнати частину того, що є скарбом і може мене збагатити. Йду по вулицях старого містечка та й оглядаю стародавні пам’ятки. Вони лишень своєю присутністю вже нам щось нагадують, а точніше – історію, говорять про те, що було колись давно. Читати далі Забуваєш? Що ж, тоді нагадуй собі… , або про те, як культурно нагадують про смерть

Тоді, коли мигає жовте світло, або про те, як Бог береже нас від гріха

Loading

Вечірній час – це час відпочинку. Люди вертаються до своїх домів, щоб відпочити після нелегкого дня, набратися сил, щоб розпочати наступний. Хто на машинах, хто добирається міським транспортом. Всі спішать до місця відпочинку. Час від часу ці два світи зустрічаються поглядами: хтось з них співчуває, а хтось можливо трішки заздрить. Особливо це замітно на автобусній зупинці, біля якої є світлофор. Машини мусять зупинитися на червоне світло. І відразу потрапляють у зону оглядання тих, хто чекає на зупинці свій міський транспорт. Обмінюються поглядами і далі кожний йде згідно своїх роздумів, думаючи, що краще мати свій чи загальний транспорт.
Пізнього вечора червоного світла не було. Було мигаюче жовте, що дає багато свободи руху, але закликає до великої уваги, бо при цьому може бути небезпека. Машини в цей час рухались помалу, але не зупинялись, окрім деяких … Читати далі Тоді, коли мигає жовте світло, або про те, як Бог береже нас від гріха