Ти зможеш знищити те, що Боже? Якщо ні, то не змушуй, щоб це зробили інші після твоєї “Євангелізації”

Loading

Молодий чоловік елегантно одягнений підійшов до старенького чоловіка і почав розмову про Бога. В його руках була Свята Книга, яку він цитував, показуючи свою майстерність у пошуках потрібної цитати і дивуючи своєю начитаністю.
Дідусь мило слухав і час від часу дивувався: Ох, а у моїх роках не було такої можливості, навіть цю Книгу бачити, моя бабуся лише час від часу мені витягувала стареньку фотографію, де було зображено Ісуса Христа і Богородицю, та й розказувала про любов, про заповіді, про прощення і про те, що коли Син виріс, то віддав своє життя за нас. В кінці вона ставила цю фотографію на стіл і ми молились. Коли вона ховала образок, то наказувала дуже строго, щоб я нікому не говорив ні про їхню розмову, ні про молитву, ні про образок. А то міліція може прийти і може нас наказати, а образок знищити знищити. Коли бабуся померла, я забрав це образок і тепер він є завжди зі мною.

Читати далі Ти зможеш знищити те, що Боже? Якщо ні, то не змушуй, щоб це зробили інші після твоєї “Євангелізації”

Кесареві – кесареве! Богові – Боже! А духовному наставнику – ?

Loading

До громади віруючих приїхав великий учитель. Після слів про духовне життя у кожного з’явилось бажання жити по-іншому! У серці з’явилась постанова: матеріальне має відійти і дати місце духовному. Можна було лише подивляти тому, що за короткий час духовний наставник добився такого високого результату: спонукав вище всього ставити духовне. Незабаром прийшов час розтавання. Священик мав вертатись додому і люди теж би мали повертатися у свою будденість.
Все би закінчилось звичайно, але тут виникла мала трудність. Люди мали звичай віддячуватись кожному гостю грішми, немов покриваючи витрати дороги і т.д. а тут якось було не зручно давати гроші тому, хто кілька хвилин тому так гаряче проповідував про їхню шкоду і підносив до великої гідності духовні скарби.

Читати далі Кесареві – кесареве! Богові – Боже! А духовному наставнику – ?

Я Йому про матеріальне, а Він мені про духовне

Loading

Людина складається із матеріального і духовного єства. Вона живе у матеріальному світі і в духовному. Досягає повноту життя, коли уміє гармонійно поєднати ці два світи. Коли ж нема поєднання, тоді приходить криза – це крик душі, яка взиває про допомогу, про зміну, про гармонію.

Сьогоднішня розмова Ісуса із Самарянкою показує просту реальність нашого життя. Пояснює той факт, коли ми можемо: слухати і не розуміти, читати Слово Боже і залишатися при думці, що це не для нас написано. Але Бог є Богом для всіх і промовляє до кожного. То чому ж нам або ж іншим деколи буває невідкрито? Читати далі Я Йому про матеріальне, а Він мені про духовне

Коли люди почнуть жити по-християнськи, то може статися велика соціальна криза з причини безробіття

Loading

Не важко здогадатися, що багато професій виникло із часом. Виникали нові потреби і виникала потреба різних фахівців, щоб професійно допомогли чи покращили життя. Так виникли цілі структури і їх назвали професіями. Професія “захисник від ворогів” – це мабуть перша неосновна, що виникла. Воїн був потрібний, щоб був захист від нападників. Спочатку кожен міг себе захистити перед звірями, але коли людина стала ворогом, то потрібно було сильнішої людини, щоб гарантувала захист. З часом дійшли до тої думки, щоб мати постійних і професійних воїнів. Це мало бути навіть економічно вигідно. Ось, саме економіка: розрахунки, прорахунки, вигода – відіграли вирішальну роль у багатьох професіях. Бо захоплення, уміння та інше переходили у професіоналізм, а у свою чергу викликало потребу часу і забезпечення. Так посилювалась думка мати окремих людей, які роблять окрему роботу за окрему винагороду. Читати далі Коли люди почнуть жити по-християнськи, то може статися велика соціальна криза з причини безробіття

Я думав, що я досконалий

Loading

Одного разу, почав аналізувати своє життя. Згадав минуле. Ой, яке ж то було минуле…грішно згадати про нього, не то що оповісти. Було все. Коли пізнав Бога, все почало змінюватися.

Багато чого прийшлось позбутися: поганих звичок, рис характеру, поганих вчинків. Натомість з’явилися добрі: часто ходити до церкви, молитися, допомагати ближнім, мати тверду віру в Бога. Гріхи почали відпадати і відходити у минуле. Спочатку звичайно, що було важко, але з часом все стало на свої місця. Це зауважили ті, хто був близько мене. Було приємно чути, коли про тебе кажуть: ти не такий, як всі. Ти особливий. Від безлічі таких компліментів і сам почав думати про себе так само. Я зростав. Не хотілось вже втрачати «марку особливої людини» ні перед іншими, ні перед собою. Не хотілось лукавити нікому. Читати далі Я думав, що я досконалий