Духовні роздуми

Дорогі браття і сестри у Христі, у Євангелії від Матея (Мт 9:27-35) чуємо розповідь про “зцілення двох сліпих”, котрі повірили в Того, кого не бачили, повірили в те, що не знали, як же воно є на яву. Не знали, але повірили, бо вони почули від інших. Вони багато довіряли і їхня довіра оправдалася. Господь дарував їм зір. Так справджується повчання апостола Павла до римлян, що віра народжується зі слухання. Читати далі »

Дорогі браття і сестри у Христі, ми разом йдемо дорогою Спасіння до Царства Божого, підтримуючи один одного на цьому шляху. Правда, що разом йти легше і безпечніше, адже, коли забракне сил, коли нога спіткнеться, то знайдеться той, хто тебе підтримає чи візьме тебе на ноші, щоб продовжити шлях.
Сьогодні ми продовжуємо роздумувати над жертвенністю нашого Спасителя (Мт 9:1-8) і над його невтомною місією проповідувати Царство Боже. Він постійно був у подорожах і відвідував страждущих людей. Син з любові до Отця щодня виконував Його Святу Волю, показуючи людям Божественну Отцівську любов. На жаль не всі його підтримували у цій святій місії, були такі, які постійно Його критикували, звинувачували і видумували наклепи. Але це його не зупинило. Читати далі »

Дорогі браття і сестри, у розповіді про зцілення Ісусом біснуватих у гадаринському краю бачимо приклад жертвенності Іусуса і страх перед втратою зі сторони жителів того краю, які після того, як знищилось їхнє стадо свиней попросили Спасителя відійти з їхнього краю.
Жертвенність Ісуса
Ця історія насправді починається швидше. Ісус прибув на човні у цей край. Був втомлений від визнажливого служіння людям і говорив, що він “немає навіть де голови прихилити”. Заснув на човні, хоч була велика буря, але й тоді збентежені учні його розбудили. Невтомний Месія продовжує своє служіння – йде до людей. Йде до всіх людей і до тих, кого обминали, ізолювали і залишили на самоті із своїми трудностями. Йде і творить зміни на краще. Люди зціляються і місце, яке всі оминали стає місцем Божої благодаті.
Любов Ісуса – це жертвенна Любов, яка не шукає свого, не бентежиться, а лише дає себе в жертву, щоб допомогти страждущим і пітримати у важких ситуаціях.
Якою є наша любов? Жертвенна чи егоїстична? Читати далі »

Дорогі браття і сестри, у розповіді про зустріч між Ісусом та сотником, котрий просив за зцілення хворого слуги ми бачимо яскравий приклад гармонійного порозуміння між обома зовсім різними людьми, а можливо і в дечому протилежними. Культура, національність, соціальний статус, релігійні погляди, ціль життя та інше вказувало на те, що ці дві особи мали би мати непорозуміння. Дехто думає, що чим більше однакового чи подібного, тим кращі стосунки. Що ж, Ісус і сотник, такі різні між собою, показують приклад взаємної довіри, послуху, що і привело до чуда.
Ісус не перечить, не ускладнює, не сперечається
Коли Сотник благав Ісуса, то Ісус відразу відгукнувся, і потім, коли той сказав, щоб чудо здійснилось за методом послуху, тоді Ісус також виконав його прохання. Хоча можливостей посперечатися чи відкоригувати було багато, але Ісус вибирає підтримати благання того, хто в потребі.

Підтримати все окрім гріха – це справді вияв любові і довіри до ближнього, що ведуть до здійснення чуда.

Задумаймось: скільки ж суперечок, заперечувань та різних ускладнень віддалили чудо від нашого життя і залишили гіркоту страждань? І все через те, що не захотіли послухати.

Читати далі »

Дорогі браття і сестри, продовжуємо роздумувати над покликанням – бути святими!😇

Апостол Павло повчає нас у посланні до римлян 2.16: ”Бог, згідно з моїм євангелієм, судитиме тайні вчинки людей через Ісуса Христа.”
Саме цей суд буде визначальним чи ми будемо в небі у Домі Отця, де всі святі і праведні спочивають, чи ми будемо у місці вічної темряви.

Бути святим – це дорога до неба, це дорога до місця всіх святих. Ісус кличе нас вступити на цю дорогу, і сам показує приклад, тому нам залишається наслідувати Його. Читати далі »