Духовні роздуми

Дорогі браття і сестри у Христі,  у другу неділю Великого посту ми продовжуємо разом подорожувати до світлого торжества Воскресіння. Подібно до апостолів, які послухали заклик Ісуса піти за Ним, так і ми відповіли на покликання, щоб прийти і подивитися, стати свідками і покликати інших до Христа!
Минулого разу пригадали про наше покликання іти за Христом, даючи Йому можливість показати нам те, що буде нас дивувати.
Хто довірився Христу і зробив цей мужній крок відвернути свій погляд від проблем цього світу, натомість звернути увагу на присутність Бога в нашому житті, той зміг зауважити, як в умиротвореному серці приходить світло: відчай перемінюється на надію, стан напруги і небезпеки перемінюєтьця на відкритість та очікування допомоги.
Таким чином, кожна трудність у нашому житті може нам нагадати про наші немочі і про потребу в інших. Для віруючої людини нічого не стається просто так. В усьому Бог хоче пригадати нам про любов, а вже нам вирішувати чим саме будемо наповнювати наше серце.
Відразу хочу наголосити, що великим заблудженням є думка про нашу самодостатність і всемогутність. Хто ставить собі це за ціль в житті, той наражає себе на духовну небезпеку – залишитись самому.
Уривок з Євангеліє від Марка про паралізованого чоловіка та віру його друзів нам пригадує, як важливо бути не самому. Адже саме ця ситуація, тобто хвороба паралітика, обʼєднала багатьох і виявила подиву гідне. Читати далі »

Дорогі браття і сестри у Христі, у цю Першу неділю Великого посту ми почули, як Ісус кличе своїх учнів вирушити з Ним у подорож. Зауважмо, кличе кожного і по-різному. Одних кличе особисто, інших – через інших осіб. Ось Филипові сказав: «Іди за Мною»  і той пішов, а Натанаїл зустрів Христа, бо саме Филип дав свідчення: “ми знайшли Месію”

На початку Великого Святого посту Церква через це Писання запрошує нас пригадати про цей великий дар бути покликаним стати учнем Ісуса. Читати далі »

Дорогі браття і сестри у Христі, у подорожі приготовлення до Великого посту свята Церква обʼєднує нас, щоб ми крок за кроком наближувались до цілі, яка була приготовлена нам, ще перед створенням світу – стати учасниками Божого Царства, спадкоємцями Божої слави, дільми Божими. Піст – це пора нашого навернення! Для одних – це може бути радикальний поворот напрямку життя, а для інших – це нагода утвердитись і ще з більшим надхненням продовжити поширення Божого Царства. Кожного разу, коли ми виконуємо Божу волю, ми проголошуємо присутність Бога серед нас, присутність Його Царства. А Божа воля – це святість ваша. Бог хоче, щоб ми були святі, бо Він є святий, а ми створенні по Його образу і подобі. Святість – це продовження сяяння Бога. Його святісь торкає нас і ми її лише передаємо іншим. 

У Євангелії  від Матея ми чуємо розповідь, що в кінці цього світу буде славне повернення Сина Чоловічого з усіма його ангелами. 

Читати далі »

Дорогі браття і сестри, ми продовжуємо приготовлятись до Великого посту, до особливої пори нашого покаяння. Це чергова нагода звернути увагу на те, чи ми йдемо стежками нашого життя у правильному напрямку. Бо гріх – це зійти з правильної дороги, це відвернутись від Бога і шукати собі іншої цілі, намагаючись бути кимось іншим.

 Ми, християни, обʼєднуємось у цьому спільному ділі, щоб підтримати один одного і ще більше відчути, що ми не самі. Маємо нагоду разом звернути увагу на те, чи ми часом не зхибили і не зійшли з дороги спасіння, а навіть, якщо й так сталось, то можемо спільними стараннями навернулись.

Покаятись інколи здається неможливим, але це стається тоді, коли покладаємось лише на свої сили. В одинокості криється прихована небезпека, яка спочатку створює ілюзію твоєї немов величі і всесильності, захоплює миттєвим поривом, а потім доводить до виснаження і безсилля. Захоплення дуже часто плутають із натхненням, що на відміну від першого  походить від Бога. 

Захоплення, походить від людини і вертається до людини, щоб дати дозу задоволення, самореалізації та почуття успішності. Такий стан не триває довго  і не має потім сталого продовження, це короткочасна дія, яка спонтанно виникає і потім безлідно згасає.  Читати далі »

Дорогі браття і сесрти у Христі, коли чуємо Євангельский уривок (Луки 19, 1-10) про зустріч Ісуса із Закхеєм, то мабуть відразу приходить розуміння, що ми вже на порозі св.Великого посту. Ця неділя дає початок приготування до особливої пори благодаті, особливих роздумів і духовної праці задля нашого Спасіння. Бо що може бути прекраснішим за наше навернення? Пригадуємо слова про велику радість  на небі від того, як грішники каються: Отак, кажу вам, буває між ангелами Божими радість над одним грішником, що кається.(Лук 15.10)
Ми ще перебуваємо в атмосфері Різдва і, згадуючи велике таїнство Вополочення,  доходимо до розуміння, що Бог прийшов до людей не просто так, щоб побути з людиною і на тому все мало би скінчитись, тобто, як формальність, але Бог приходить, щоб спасти упалу людську природу, щоб повернути її до втраченої єдності.
Це спасіння є виявом Божої любові до свого створіння, яке було створено на образ і подобу Його. 
Читати далі »