Архів позначки: рік віри

У Хрищенні Йордановому Бог Об’являється!

Loading

Дорогі браття і сестри у Христі, сьогодні ми зібрані у цьому храмі, щоб не  тільки пригадати про подію, що сталась на Йордані, але щоб стати її учасниками, як подібно ми стали учасниками радості Його народження.

Сьогоднішня подія нам звертає увагу на ціль пригоду Божого Сина – об’єднати Бога і з Людиною. Тому Богоявлення – це черговий доказ того, що Бог хоче бути з людиною і готовий стати видимим, чутим і відчутим. Ті, хто були тоді на річці Йордан, пережили надзвичайне явище – Об’явлення Бога.

Читати далі У Хрищенні Йордановому Бог Об’являється!

Даруймо дітям найкраще – віру в живого Бога

Дорогі браття і сестри у Христі, у сьогоднішньому Євангелії згадуються дві події з життя Ісуса після Його народження – це звершення обряду обрізання і та його відвідини храму з батьками у підлітковому віці.

У першій події ми бачимо як батьки вчинили особливий обряд за законом Мойсея. Це був обряд входження в Союз із Богом, при якому дитині давали ім’я. Божій дитині дали ім’я Ісус, тобто Спаситель. як Марія, так і Йосиф почули це ім’я через ангела, про що описали Лука і Матей. Це ім’я передвіщало особливу місійну діяльність. Важливо зауважити, що як Марія, так Йосиф були відкриті до Бога і до Його волі, хоч це не було просто. Вони завжди залишались правдивими і автентичними як перед Творцем, так і перед Його Сином.
Важливо звернути увагу на те, що у сьогоднішніх християнських сім’ях є критерієм у виборі імені? Чи батьки відкриті до Бога у пізнанні життєвого шляху для їхньої дитини?

Читати далі Даруймо дітям найкраще – віру в живого Бога

Чи ми готові втрачати і що саме?

Loading

Дорогі браття і сестри у Христі, притча про запрошення гостей на урочисту гостину(Луки 14, 16-24.) пригадує нам про те, що Бог нас запрошує стати учасниками Його Царства і чекає на нашу відповідь.

Як бачимо з притчі Бог дає нам усім свободу вибору і Він свідомий того, що хтось із нас може сказати «Ні», найшовши різні оправдання. Насправді, люди видумали оправдання, щоб через різні причини пом’якшити вину і зберегти дружні стосунки, але як бачимо із притчі: перед Богом немає жодних оправдань! В кінцевому результаті страждаємо ми, відбираючи від себе те, що Бог приготував!

Читати далі Чи ми готові втрачати і що саме?

На дорозі життя зустрічаємо вибір: смуток чи радість

Дорогі браття і сестри у Христі, зустріч Ісуса із багатим юнаком, нам пригадує про наші зустрічі з Спасителем. Вже сам факт, що людина шукає Бога в час її труднощів, нагадує нам про нашу потребу в Бозі. Сьогодні на фоні того, що люди пригодили до Христа із фізичними недугами та матеріальними проблемами, стаємо свідками того, що цей юнак не мав ні одного, ні другого, бо був достатньо забезпечений всім і був захоронений ще з малку від різних гріхів, але все ж йому чогось бракувало. Не раз так чуємо від людей: «Ти все маєш, а чого тобі ще бракує?», і батьки люблять так дітям натякнути: «що ти ще собі видумуєш? Ти вже все маєш! Глянь на інших, що не мають того, що ти маєш» та є ще інші вислови, що показують те, що нас не розуміють! Коли людина говорить, що їй щось бракує, то так і є. Не обов’язково це має стосуватися матеріального і видимого для людського ока! Трапляється таке, що людина сама нічого не розуміє, що з нею діється… і це можуть підтвердити багато, а може і всі.

Читати далі На дорозі життя зустрічаємо вибір: смуток чи радість

Об’єднані в нещасті, розділені у щасті?

Дорогі браття і сестри у Христі, розповідь про зцілення 10 прокажних показує нам як вдячність є піднесена до ознаки віруючої людини!
Віруюча людина завжди живе почуттям вдячності перед Богом і ближніми, вона цим визнає важливість кожного з них у своєму житті. Невдячна людина показує, що інші їй непотрібні і те, їй зробили, вона могла сама собі зробити і бути ні від кого залежною. Адже той, хто дякує, той визнає свою несконалість і важливість отриманої допомоги!
А які ми є: вдячні чи невдячні?
Але відповідь має бути розважлива і не поспішна, бо вдячність стала різною…
Тепер вдячність стала лише елементом етичного виховання. Ще змалку батьки вчать дитину повторювати слово: дякую. Як ми радіємо, коли мала дитина ледь-ледь вимовляє це слово! Батьки цим пишаються… Лише з часом ми розуміємо, що сказане крізь зуби це слово, має зовсім інший зміст. Тому навчити вимовляти це слово є недостатньо, щоб показати благі почуття.

Читати далі Об’єднані в нещасті, розділені у щасті?