Дорогі браття і сестри у Христі, у часі цього різдвяного посту із кожною неділею, з кожним тижнем ми все ближче і ближче наближаємося до великого торжества – Різдва Христового.

Ще дві неділі, ще два тижні і ми всі об’єднаємося у подячній молитві за дар приходу на землю у людському тілі Божого Сина.
Сьогоднішня неділя має особливо назву “Неділя праотців”. Сьогодні звертаємо особливу увагу на тих, кого можемо назвати духовними отцями і прикладом віри, їх ще називаємо патріархами.
Святі Праотці – це предки Ісуса Христа, які взяли участь в Історії спасіння та помогли здійснити прихід Спасителя. Саме їх майже всіх ми згадаємо поіменно наступної неділі. Святі Праотці були простими людьми, такими як і ми. Вони були різні і не завжди ми ідеальну поведінку, мали свої немочі, жили серед невірних своїх сучасників, відчували різноманітні спокуси, але кожен із них не відкинув Боже запрошення і таким чином став частиною Божого плану, кожен із них зробив вибір і залишився відкритим для здійснення плану спасіння Людства.
Це ті, хто нам нагадує про гостину, яка мала здійснитись у Вифлеємі, коли мало бути велике торжество народження Божого Сина.
Немов у цій притчі, яку чули, Бог кликав на цю події ще у раю, коли пообіцяв прихід Месії. Але тепер ми знаємо, що різдвяна подія була вшанована не тими, хто були близькими і мали би першими відгукнутись. Не відгукнулись, у кожного була своя причина. Але прийшли вшанувати “недостойні” – чужинці, з далеких країв і пастухи, немов випадкові. Читати далі Відгомін праотців у теперішній час, щоб прийняти запрошення на Велике Торжество →

Дорогі Браття і сестри у Христі, ми продовжуємо шлях до великого торжества, до Різдва Христового!
Для нас, віруючих християн, це особливий день подяки Богові за дар спасіння для людства через прихід Сина Божого! У цей особливий день ми хочемо об’єднатися у спільній прославі Бога подібно до всіх тих людей, про яких ми згадували у попередніх проповідях, які не могли стримати своєї вдячності.
Ми не можемо бажати один одному, щоб Ісус народився в наших серцях, бо це вже відбулося з нами і тепер ми можемо подібно до ангелів лише прославляти Бога і поклонятися йому.
Кожний, хто зустрів Христа у своєму житті і пережив Його прихід, той може лише засвідчити, як Світло Христове осіяло його життя. Тому подібно до пастушків і царів зі Сходу можемо стати свідками великої події для цілого людства.
Дуже би хотілось, щоб ця радість торкнулась сердець багатьох людей, ніхто не може бути виключений, але … Читати далі Скоро святкування Різдва Христа і це для нас пригадка, що Ісус народився не заради себе, а заради нас! →

Дорогі браття і сестри у Христі, слухаючи історію про запрошених на вечерю гостей(Луки 14, 16-24.), ми могли пригадати також подібні ситуації із свого життя, коли ми самі запрошували до себе в гості, або ж і нас було запрошено. І не обійшлось без того, коли хтось не прийшов, не відгукнувся на запрошення.

Звичайно, що були оправдання і пояснення відсутності, щось як було у цій притчі.
Ніхто не ставить під сумнів сказаних слів, більше того ніхто не ставить під сумнів сумлінність цих людей: бо ж треба було подивитись на поле, треба було випробувати волів, бо який же ти господар? А який ти сім’янин, якщо ти не тримаєшся своєї сім’ї?
Всі ці люди показали себе по-людськи із кращої сторони. Та все ж слова господаря: «ніхто із запрошених не покуштує моєї вечері» нас насторожують. Бо в цих словах ми відчуваємо біль, жаль, що так сталось. Складається враження, що відносини між господарем та запрошеними зіпсувались.
Натомість почалась історія із іншими, тими, хто був на дорозі, хто навіть не знав раніше господаря. Читати далі Коли відчуваємо голод, тоді розуміємо, як часто ми відмовлялись від запрошення на “вечерю” →

Дорогі браття і сестри у Христі, притча про запрошення гостей на урочисту гостину(Луки 14, 16-24.) пригадує нам про те, що Бог нас запрошує стати учасниками Його Царства і чекає на нашу відповідь.

Як бачимо з притчі Бог дає нам усім свободу вибору і Він свідомий того, що хтось із нас може сказати «Ні», найшовши різні оправдання. Насправді, люди видумали оправдання, щоб через різні причини пом’якшити вину і зберегти дружні стосунки, але як бачимо із притчі: перед Богом немає жодних оправдань! В кінцевому результаті страждаємо ми, відбираючи від себе те, що Бог приготував!

Читати далі Чи ми готові втрачати і що саме? →