Архів позначки: егоїзм

Чи можуть Божі дари піти на шкоду? Залежить в чиїх руках!

Дорогі браття і сестри у Христі, дорогі доброчинці, у Євангелії від Луки 12, 16-21 описана історія про чоловіка, якому несподівано пощастило! Але це щастя, як виявилось згодом, не тривало довго, а могло тривати цілу вічність.
У цій короткій історії дуже просто показано, де земське зустрічається із духовним, тимчасове із вічним. І від цієї зустрічі залежить наше щастя, яким воно буде. В цій історії ми можемо побачити людський егоїзм, який тепер часто возхвалюється і припідноситься до рівня щастя. Бути щасливим – це бути багатим? Мати все – це шлях до щастя? Читати далі Чи можуть Божі дари піти на шкоду? Залежить в чиїх руках!

Запитуватися і шукати відповді: Про чистоту серця і про наші цілі

Loading

Дорогі браття і сестри, пройшло два тижні для нашого навернення. Ми знову робимо цю духовну “зупинку”, щоб задуматися над нашим шляхом покаяння.
Цей піст ми почали із запитань до нашої совісті, що стосуються нашого духовного життя. Мали можливість минулого тижня запитатися у неї про справжню ціль нашого життя, про те, що є дійсно найважливішим в нашому житті, про те, що ми хочемо і про те, чи дійсно ми так живемо? Є різниця між хотіти і жити так?
Ми могли побачити, що відповіді були різними. Основне, щоб були правдивими! Адже, правда –  є основою для духовного життя, це як для дому фундамент. Читати далі Запитуватися і шукати відповді: Про чистоту серця і про наші цілі

Молимось, чи “крутимо голову”? Просимо про одне, але хочемо інше…

Loading

  Моє життя таке сумне і нещасне, я самотній і покинутий всіма, Боже, дай мені такого друга, який би мене вивів на дорогу щастя і радості… дай мені друга:

Який би завжди міг мені прийти на поміч, Читати далі Молимось, чи “крутимо голову”? Просимо про одне, але хочемо інше…

Служіння ближньому – це боротьба із егоїзмом у власному серці, у сім’ї, у парафії

Loading

Дорогі браття і сестри у радості і в духовному пережитті Воскресіння Христового, у сьогоднішньому уривку з Євангелії від Івана 5,1-15 ми згадуємо про недужого, прикутого до землі, що перебував у Святому місці Витезда. В розповіді можемо зауважити, що хворий чоловік страждав не тільки від фізичної хвороби. У його словах відчувається великий розпач і безнадія. Адже він 38 років перебував у цьому місці і не отримав оздоровлення, бо не мав підтримки та уваги від інших. Складається враження, що він нікому не був потрібний.

Може через те, що його ніхто не бачив? Але хіба він був у безлюдному місці? Хіба він скривався від усіх? Читати далі Служіння ближньому – це боротьба із егоїзмом у власному серці, у сім’ї, у парафії