Хай Бог тебе благословить

Коли відчуваємо голод, тоді розуміємо, як часто ми відмовлялись від запрошення на “вечерю”

Дорогі браття і сестри у Христі, слухаючи історію про запрошених на вечерю гостей(Луки 14, 16-24.), ми могли пригадати також подібні ситуації із свого життя, коли ми самі запрошували до себе в гості, або ж і нас було запрошено. І не обійшлось без того, коли хтось не прийшов, не відгукнувся на запрошення.

Звичайно, що були оправдання і пояснення відсутності, щось як було у цій притчі.
Ніхто не ставить під сумнів сказаних слів, більше того ніхто не ставить під сумнів сумлінність цих людей: бо ж треба було подивитись на поле, треба було випробувати волів, бо який же ти господар? А який ти сім’янин, якщо ти не тримаєшся своєї сім’ї?
Всі ці люди показали себе по-людськи із кращої сторони. Та все ж слова господаря: «ніхто із запрошених не покуштує моєї вечері» нас насторожують. Бо в цих словах ми відчуваємо біль, жаль, що так сталось. Складається враження, що відносини між господарем та запрошеними зіпсувались.
Натомість почалась історія із іншими, тими, хто був на дорозі, хто навіть не знав раніше господаря. Прочитати все »

Де ж є інші? і де є ти?

Дорогі браття і сестри у Христі, сьогоднішній уривок Євангелії про 10 прокажених може нам пригадати про те, як люди незалежно від їхнього соціального, культурного і релігійного статусу можуть об’єднатися в єдиній біді. Бути прокажений в той час означало бути виключеним із суспільства і кинутим напризволяще. Саме тому зцілення таких людей означало повернути їх до нормального життя, тобто народитися вдруге.
Мабуть це зрозумів самарянин, тому прийшов зразу подякувати і прославити Бога. А де ж інші? – запитав Ісус. Як бачимо група поділилися на дві частини, ще недавно вони були об’єднані у єдиному горі, але тепер стали роз’єднані в єдиному щасті.
Подібне явище ми можемо зустріти також і сьогодні, починаючи від наших сімей, які легко можуть об’єднатися, щоб просити, але не всі знаходять час, щоб подякувати.
Інколи буває таке, що лише один із сім’ї заносить подячну молитву і робить жести подяки, а де ж є інші? Прочитати все »

Або смуток, або радість…

Дорогі браття і сестри, уривок із Євангелії від Лк 18:18-27 розповідає нам про зустріч юнака із Ісусом. Той запитується у Христа. “Учителю благий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне?” Відразу відчувається великий рівень духовості юнака. Багато людей приходили до Спасителя і більшість з них просило про земські потреби, але одинокі випадки, коли хтось звертався про духовне. Ось цей юнак ціаквиться життям потойбічним. Думаючи про нього, запитаємо і ми себе: як часто ми в наших молитвах питаємо в Бог про наше спасіння, про вічність, про те, що нам робити для духовного зросту. Прочитати все »

Любимо Бога – вибираємо те, що хоче Бог. Хіба є щось краще?

Дорогі браття і сестри у Христі, притча в Євангелії від Луки 14:16-24 немов показує культурні відносини між людьми. Складається враження, що Христос хоче нас повчити якоїсь форми поведінки на прикладі господаря і запрошених друзів, де є ласкаві запрошеня і вічливі прохання про вибачення із оправдовуючими причинами. Але, строгість господаря в кінцевій частині притчі показує, що зовнішня вічливість і вічлива форма поведінки не є ознакою ні любові, ні пошани. Прочитати все »

Достойні стали невірними бо оправдалися, а недостойні взяли участь

Дорoгі браття і сестри у Христі, ми ті, що в дорозі до зустрічі Великого Торжества Різдва Христового з особливою увагою маємо вдуматися в саму суть  історії про запрошених гостей(Луки 14,16-24), що разом із своєю відмовою та відсутністю,  показали свою невірність. Радуємось за недостойних  учасників вечері, що відгукнулись на запрошення і по милості господаря стали вибраними учасниками. Прочитати все »