Хто любить, той не шукає оправдань
Дорогі браття і сестри у Христі, об’єднані в любові до Бога, у Євангелії від Луки 14, 16-24 Ісус оповідає нам притчу про одного чоловіка, котрий запросив до себе найближчих йому, але вони не прийшли. Тоді він запросив незнайомих і ті подарували йому свій час та розділити з ним його радість.
Чому не прийшли ті, до кого він звернувся найперше, ми знаємо і знаємо також те, що господар пошанував їхній вибір. Мабуть, нелегко було почути їхні оправдання і прийняти їхнє рішення, але він це зробив. Так є, прийняти рішення іншої людини – це перш за все пошанувати її свободу і цим же виявити до неї свою любов. Прочитати все »
Дорогі браття і сестри у Христі, притча в Євангелії від Луки 14:16-24 немов показує культурні відносини між людьми. Складається враження, що Христос хоче нас повчити якоїсь форми поведінки на прикладі господаря і запрошених друзів, де є ласкаві запрошеня і вічливі прохання про вибачення із оправдовуючими причинами. Але, строгість господаря в кінцевій частині притчі показує, що зовнішня вічливість і вічлива форма поведінки не є ознакою ні любові, ні пошани. 
1. “Один чоловік справив вечерю велику й запросив багатьох. Під час вечері послав він слугу свого сказати запрошеним: Ідіть, усе готове. Тоді всі вони однаково почали відмовлятися. Перший йому сказав: Поле купив я, мушу піти на нього подивитись; вибач мені, прошу тебе. Другий сказав: П’ять пар волів купив я і йду їх спробувати; прошу тебе, вибач мені. А інший мовив: Я одружився і тому не можу прийти.
Дорогі в Христі, сьогодні нам до роздумів випадає історія про запрошених гостей, які роблячи свій вибір, відмовилися від того, що їм було приготовлено.
