Чи ти є благовісником?

Loading

Ми деколи жахаємось від цього світу, від того, що стільки є всього поганого… а дехто так і зітхає: і що тут є доброго?
Але …
А скільки християн наповнюють цей світ? А скільки з них користуються соціальними мережами, сучасними засобами спілкування?
І скільки з них є благовісниками?
Скільки з нас поширюють «Добру новину»?

Читати далі Чи ти є благовісником?

Мамо, а чому ти мені не говорила правду?

Loading


Однієї неділі після Богослуження мама почула про катехизацію дітей при храмі і вирішила записати свою дочку, щоб та більше дізналася про Бога. І не помилилась. Адже відразу із перших зустрічей було замітно, що маленька дівчинка була під дуже великим враженням. Завжди розказувала щось нового і цікавого.  Але одного дня, коли мама зустріла свою дитину після катехизації, сталося щось дивне.
Як завжди із великим радісним настроєм дитина вийшла з храму, але тільки зустрілись свою маму, то з великим болем промовила: “Мамо, а чому ти мені не говорила правди?” Читати далі Мамо, а чому ти мені не говорила правду?

Кого наслідуємо: Марію, яка відкрилась перед Ісусом, чи Юду, який був закритий у собі?

Loading

Читати далі Кого наслідуємо: Марію, яка відкрилась перед Ісусом, чи Юду, який був закритий у собі?

Що ми маємо сказати і як маємо діяти, коли хтось відкриває свій біль?

Loading

Дорогі браття і сестри у Христі, наша подорож із Христом до Єрусалиму, до місця страждань завершується. Сьогодні в Євангелії від Марка (Мр. 10, 32-45) ми читаємо про третє провіщення страждань: “Оце йдемо в Єрусалим, і Син чоловічий буде виданий первосвященикам та книжникам, і засудять його на смерть, і видадуть його поганам, і насміхатимуться з нього, й уб’ють, і по трьох днях він воскресне.” Учитель відчував стан апостолів, які страхались, бо вже відчували про те, що має щось статись.

Ісус йшов попереду і складається враження, що Він хоче підтримати друзів у їхніх переживаннях, відкриває їм свої внутрішні переживання, свій трепет про завершальний етап земського життя. Читати далі Що ми маємо сказати і як маємо діяти, коли хтось відкриває свій біль?

Бути поруч із зраненим – це відповідально-

Loading

Дорогі браття і сестри у Христі, ми продовжуємо йти дорогою Ісуса, дорогою Спасіння, дорогою зцілення від завданих нам війною ран.

Жити у постійному стресі – це жити  постійно травмованими. Перегляд жахливих новин, напруга і переживання про безпеку рідних, жахливі думки про майбутнє людства і це все поряд із нашими життєвими стресами, які нас виснажували раніше. Все без сумніву у нас забирає сили. А що дає нам сили? Що скріплює нас, щоб ми вистояли у час цієї нашої духовної боротьби? Це не добре постійно виснажувати себе, постійно наражати себе на стреси, шукати середовища, де тебе тримають в напрузі.

В Євангелія  від Марка Мр 9, 17-31 ми читаємо зворушливу розповідь про батька, у якого був син опанований німим духом. Опис батька лише підкреслює, як було нелегко жити в таких обставинах постійної напруги. Це тривало довгі роки. Тому й не дивно, якби ми зауважили за батьком різку, агресивну поведінку, або відчай, зневіру. Читати далі Бути поруч із зраненим – це відповідально-