Бог не відмовляється від Свого задуму, Він розшириює межі своєї любові на «недостойних».
Дорогі браття і сестри у Христі, притча про запрошення на велику вечерю (Лк. 14, 16-24) звертає нашу увагу на священний дар свободи перед Богом.
Господь щиро запрошує, але Він залишає нам право прийняти або відкинути Його поклик. Бог кличе з великою надією на нашу присутність, але Він готовий прийняти й нашу відмову. При цьому Його Задум не руйнується, Його план не скасовується, і Він не закривається в Собі розчарований чи ображений. Навпаки, ця притча являє Його безмежну відкритість до інших – до тих, хто ніколи і гадки не мав, що може стати учасником такої події. Прочитати все »
Світло на свічнику – це Христос, Марія і ми?
Дорогі браття і сестри у Христі, у сьогоднішньому уривоку Євангелії від Луки (Лк. 8, 16-21) ми чуємо слова, які звертають нашу увагу на світло: “Ніхто не засвічує світила, щоб його вкрити посудиною або поставити під ліжко, а, навпаки, його ставлять на свічнику, щоб ті, що входять, бачили світло.” Хто є цим Світилом, про яке говорить Господь, – це Він сам, Христос, Його Слово , що просвічує і освячує кожну людину, яка приходить у цей світ. Але хто став цим Свічником, на якому це Світло було поставлене для всього світу? Це Пречиста Діва Марія. Це так, яка була вибрана і та, яка погодилась стати посудиною, свічником для Світла.
Бог не дозволив, щоб світильник, призначений нести Світло світу, був вкритий чи схований темрявою гріха. З першої ж миті Зачаття, Марія була збережена від усякої плями первородного гріха і будь-якої іншої плями недосконалості. Вона стала цілком чистою, абсолютно непорочною посудиною – досконалим свічником для досконалого Світла. Прочитати все »
Жити самому чи з іншими, або в чому маю бути багатим?
Дорогі браття і сестри у Христі, у Євангеліє від Луки (Лк. 12, 16-21) Ісус розказує нам притчу про одного багача, який несподівано став ще більш багатшим. Кожен з нас у житті щось отримує, щось здобуває… Ми будуємо плани, ставимо цілі, прагнемо кращого. І це природно. Ми хочемо, щоб наше життя стало зручнішим, радіснішим, безпечнішим. Нам кажуть: старайся, працюй, досягай! І ми стараємося: спершу добра оцінка в школі, потім підвищення на роботі, більше заробітку, більше можливостей.
Але сьогоднішня притча з Євангелія ставить перед нами дуже важливе запитання: а що потім? Що станеться тоді, коли твої комори будуть повні? Коли ти нарешті можеш сказати: «Маю достатньо, і що тепер буду жити тільки для себе»? Прочитати все »
Тихий вечір на дворі і Миколай
Тихий вечір на дворі,
А дитинка при вікні
дивиться йде Миколай,
просить: “Отче, завітай”
А владика далі йде
і ні оком не моргне,
А в дитинки сльози, сльози:
“А я чемна була тоже …”
Тихо матінка підходить
І з сльозами ніжно мовить:
“Прости, доню, нас з батьків,
Що живеш не в багачів. Прочитати все »
Ісус запрошує дати надію далеким і чужим, щоб ми стали ближніми один для одного.
Дорогі браття і сестри у Христі, у євангельській історії зустрічі законовчителя і Учителя з Назарету (Лк. 10, 25-37.) ми чуємо як Ісус запрошує його до діла милосердя: “Іди і роби ти так само”.
Виявляється не вистачає цікавитись і задавати запитання та отримувати теоретичні відповіді. Боже слово спонукає нас до діяльності. Бо саме наші дії, наші історії творять наше життя і дають життя вічне.
Законник, який запитує Ісуса: “Хто мій ближній?”, насправді намагався виправдати себе, поставити якісь межі в любові, визначити коло тих, на кого він повинен витрачати свій час і з ким він має жити. Ісус відповідає історією, яка виходить за межі традицій і звичаїв того часу. Таким чином Ісус запрошує бути ближнім – і це не просто відповідь на питання (хто є ближній?), а це є запрошення до дії – стати ним, стати ближнім! Прочитати все »
Побороти страх перед людьми, щоб вірити і надіятись нас Бога
Дорогі брати і сестри у Христі, уривок Євангелія від Луки (Лк. 8, 41-56) нам пригадує про дві зворушливі історії, які звʼязані між собою надією на зцілення від Бога. Ці історії показують як люди не впали у відчай і дозволили Богові діяти. Коли людські сили вичерпані, тоді легко закритись у собі і дозволити безвиході запанувати у наших думках та почуттях, тоді життя стає дійсно немилим. Дехто так і свідчить: “я втатив сенс життя”, “для чого тепер жити і так нічого не допоможе”. Ці сіторії пригадують про людські долі, які боряться довгими роками і все без успіху, а також пригадують про тих, кого біда зустрічає раптово і розумієш, що тут ти себе відчуваєш безпорадним.
Хто як не ми, український народ, сьогодні, розуміємо і жінку кровоточиву, і батьків помираючої дитини? Події війни, що вплинули на нас, зробили нас близькими до тих персонажів Євангелія. Ми знаємо, що таке страх за життя дитини; ми знаємо, що таке нести тягар невиліковної хвороби протягом довгих років. Наші сльози, наші тривоги, наша економічна скрута – все це відображає біль, який переживали ці люди. Прочитати все »