Стати свідками чуда – це до самого кінця вірити в чудо
Дорогі браття і сестри у Христі, ми продовжуємо Цей Великий піст з душевним спокоєм. Без сумніву ми вже зустріли різні труднощі і ситуації, які могли повпливати на наш душевний стан. Ці випробування показують, що ми по-різному можемо відреагувати на різні ситуації. В одних випадках ми радіємо, що саме так поступли, а за інші шкодуємо і кажемо: “можна було би по-іншому вчинити”, або досягли якось результату, але ціною того, що втратили душевний мир.
Досвід показує, що ми часто повторюємо те, що робили раніше. Тому, якщо хочемо в майбутньому змінити свою поведінку, то нам потрібно вносити корективи вже тепер.
До прикладу: якщо ми в якість наприженій ситуації втратили душевний спокій, то не потрібно себе, як ми кажемо, “їсти за це”, що спричинить додатковий неспокій, а навпаки потрібно дозволити Богові заспокоїти нас. Це означає – не закриватись в собі, а навпаки звернутись до Нього і попросити помочі. Або, якщо нам не вдається виправитись самостійно, то потрібно звернутись за допомогою до тих, кому ми довіряємо.
Прочитати все »
Що доброго може бути з Назарету? Виявилось, що треба прийти, подивитись і прийняти мир
Дорогі брати і сестри у Христі, сьогоднішнє Євангеліє ( Ів 1, 43–51) розповідає нам про подорож Ісуса в Галилею. Він шукає, зустрічає із запрошує.
Ісус зустрічає Филипа.
Він підходить до нього і просто каже йому: “Іди за мною”. І Филип іде. Без довгих роздумів, без вагань, без “дай мені подумати”. Спробуймо на мить поставити себе на місце Филипа. Хтось підходить до тебе і каже: “Зміни свої плани. Зміни своє життя. Іди за мною.” Чи ми б так відповісти?
Мабуть, більшість з нас почала б сперечатися, відкладати, шукати якісь причини відмновити. А Филип просто пішов. Чому?
Напевно тому, що в словах , у погляді у поставі Ісуса було щось таке, що не навіює тривоги, а навпаки заспокоює серце і дає відваги.
Не тиск, не страх – а спокій серця. Филип довірився і пішов за Ним. За якийсь час Филип стає тим, хто кличе, але він зустрічає опір. Прочитати все »
Душевний спокій – це стан серця, яке довіряє Богові.
Дорогі у Христі, сьогодні маємо останню неділю приготування до Великого посту. Це особливий час – час, коли Церква ніжно, але наполегливо запрошує нас увійти в глибину свого серця. Вже наступає час великої благодаті. І ми починаємо розуміти, що одним із найбільших дарів, який сходить з неба, від Бога, є душевний спокій. Прочитати все »
Останній суд – це продовження вічного життя в любові, яке почали вже тут на землі
Дорогі браття і сестри, ми робимо наступний крок у приготуванні до Великого посту. У мясопусну неділю, яку також називаємо “Неділею про Страшний суд”, ми згадуємо про те, що буде для кожного з нас моментом істини.
Це не для того, щоб нам навіяти страх чи залякати нас, але радше запросити до пізнання правди про нас. Це чудова нагода звернути увагу на те, наскільки людяність присутня у нашому щоденному житті, щоб своїми вчинками заперечити нерозумне атеїстичне вчення: “людина людині вовк”, “зробиш добро, то воно повернеться тобі злом”, “не можеш бути для всіх добрим”. А скільки ще таких нерозумних висловів чи псевдо повчань шириться серед нас? І дехто таки спокушається на це. І що виходить з цього? Зменшується доброчинність.
Тому які би ми не були зайняті справами і який би не був поспіх, нам потрібно час від часу знизити темп життя, або й взагалі зупинитися, і пригадати минуле і звернути увагу на теперішє, щоб зорієнтуватись, як далі продовжувати жити, тобто в якому напрямку рухатись.
Піст – це чудова нагода дати собі кілька запитань! І краще дати їх зараз, щоб в час суду не було здивування. Прочитати все »
Стрітення: Зустріч у простоті та Таїнство світла
Дорогі браття і сестри, сьогодні ми єднаємося у торжестві Стрітення Господнього. Ми споглядаємо, як Йосиф і Марія приносять Дитятко Ісус до Єрусалимського храму. Храм був побудований для Бога – і ось Божого Сина вперше вносять до Своєї святині. Ми сьогодні на віддалі століть єднаємось до цієї події, яка мала бути найурочистішою подією. Прочитати все »
Таїнство Божої любові: Батько, Який живе для нас, бо любить нас
Сьогодні ми чуємо притчу про Доброго Батька і двох синів. Ця історія могла бути правдивою історією про сім’ю із труднощами, тобто проблемною сімʼю і Спаситель міг її розказати, порушуючи тему труднощів взаєм між синами. Але насправді ця ісорія відкриває нам велике і незбагненне Таїнство Божої любові до нас, його дітей, і наша поведінка, як виявляється, не є проблемою для Бога, Батько не соромиться мати таких дітей. Він далі продовжує бути добрим батьком. Хоч мимоволі виникає питання: “А чому діти не виросли подібними до доброго Батька?”
Можмео зауважити, що у подібних трудностях виявлютья наші немочі, в яких ми пізнаємо незбагненну і по-людськи не логічну любов Бога до нас. І цих ситуаціях ми стоємо перед вибором: бути подібні до батька, або вчинити зовсім протилежно до Його волі.
Отож, чи ми приймаємо цю любов?
Чи ми захоплюємось цією любовʼю?
Чи ми хочемо так любити наших братів-сестер так, як Бог любить нас? Прочитати все »