Ми не можемо бути розгублені, у нас є орієнтир – це Хрест Ісуса
Дорогі брати і сестриu Хресті, у час Великого посту ми все більше заглиблюємось у цінність душевного миру. Коли людина має душевний мир, вона по-іншому бачить цей світ , по-іншому ставиться до свого життя і до своїх дарів. Мабуть кожен з нас пережив у своєму житті ситуацію, коли заблукав, або втратив орієнтацію. Цей стан досить неприємний, бо хвилювання і навіть страх погано впливають людину і навіть можуть бути нищівними.
На жаль таких людей, які блукають, не вулицями чи стежками лісу, а вже життям стає все більше. Людина почувається часто самотньою, дезорієнтованою, розгубленою. Вона прокидається вранці й питає себе: Для чого? Куди? Як жити? І ця невизначеність породжує постійну внутрішню напругу – тривогу, що не відпускає ні вдень, ні вночі.
Але саме сьогодні – в цю Хрестопоклінну Неділю – ми слухаємо те, що Господь говорить нам і це надзвичайно важливе: “Ти не самотній. Є Той, за Ким можна йти. Він знає, куди тебе повести” Прочитати все »
ХРЕСНА ДОРОГА: ПРОЙТИ ШЛЯХ ТЕРПІНЬ ІЗ ВНУТРІШНІМ МИРОМ
Вступна молитва
Господи Ісусе, Ти сказав: «Мир залишаю вам, Мій мир Я даю вам. Не так, як світ дає, Я даю вам. Хай не тривожиться ваше серце і не лякається”.
Спасителю, сьогодні ми згадуємо Твій шлях страждань, щоб навчитися від Тебе як зберігати мир там, де панує несправедливість, біль і страх.
Нехай цей шлях стане шляхом зцілення наших душевних ран.
Стація I: Ісуса засуджують на смерть
«Його мордовано, та він упокорявся і не розтуляв своїх уст; немов ягня, що на заріз ведуть його, немов німа вівця перед обстригачами, не відкривав він уст.» (Ісая 53:7).
Роздум:
Ісус стоїть перед несправедливим судом. Навколо крики, але всередині Нього – тиша. Часто ми втрачаємо душевний спокій тоді, коли боїмося людського осуду, а Христос – ні. Він ніколи не мав страху перед людським осудом.
Цей світ має схильність оцінювати, засуджувати, робити висновки. Ми по нашій людській природі боїмось наслідків від критики або покарання. Тому намагаємось спасти себе від цього і поступово ми виснажуємось, постійно догоджаючи тим, хто нас критикує, осуджує і тримає в страсі. Так ще більше втрачається внутрішній мир.
На суді чи перед натовпом Ісус мовчить, Його мовчання – це ознка спокою, Його глибокий спокій – це велика довіра до Отця. Ісус нам пригадує, що ми створені, щоб бути любленими, а не осудженими.
Слово миру:
«В наверненні й спокої ви спасетеся; у тиші та в довір’ї – ваша сила.» (Іс. 30, 15).
Молитва:
Господи, дай нам душевний спокій, коли нас критикують або несправедливо засуджують.
Ісуса, Сину Божий, Ти віддав Своє життя, щоби ми прийняли мир від Отця.
Хай цей мир буде в наших серцях.
читати далі
Стати свідками чуда – це до самого кінця вірити в чудо
Дорогі браття і сестри у Христі, ми продовжуємо Цей Великий піст з душевним спокоєм. Без сумніву ми вже зустріли різні труднощі і ситуації, які могли повпливати на наш душевний стан. Ці випробування показують, що ми по-різному можемо відреагувати на різні ситуації. В одних випадках ми радіємо, що саме так поступли, а за інші шкодуємо і кажемо: “можна було би по-іншому вчинити”, або досягли якось результату, але ціною того, що втратили душевний мир.
Досвід показує, що ми часто повторюємо те, що робили раніше. Тому, якщо хочемо в майбутньому змінити свою поведінку, то нам потрібно вносити корективи вже тепер.
До прикладу: якщо ми в якість наприженій ситуації втратили душевний спокій, то не потрібно себе, як ми кажемо, “їсти за це”, що спричинить додатковий неспокій, а навпаки потрібно дозволити Богові заспокоїти нас. Це означає – не закриватись в собі, а навпаки звернутись до Нього і попросити помочі. Або, якщо нам не вдається виправитись самостійно, то потрібно звернутись за допомогою до тих, кому ми довіряємо.
Прочитати все »
Що доброго може бути з Назарету? Виявилось, що треба прийти, подивитись і прийняти мир
Дорогі брати і сестри у Христі, сьогоднішнє Євангеліє ( Ів 1, 43–51) розповідає нам про подорож Ісуса в Галилею. Він шукає, зустрічає із запрошує.
Ісус зустрічає Филипа.
Він підходить до нього і просто каже йому: “Іди за мною”. І Филип іде. Без довгих роздумів, без вагань, без “дай мені подумати”. Спробуймо на мить поставити себе на місце Филипа. Хтось підходить до тебе і каже: “Зміни свої плани. Зміни своє життя. Іди за мною.” Чи ми б так відповісти?
Мабуть, більшість з нас почала б сперечатися, відкладати, шукати якісь причини відмновити. А Филип просто пішов. Чому?
Напевно тому, що в словах , у погляді у поставі Ісуса було щось таке, що не навіює тривоги, а навпаки заспокоює серце і дає відваги.
Не тиск, не страх – а спокій серця. Филип довірився і пішов за Ним. За якийсь час Филип стає тим, хто кличе, але він зустрічає опір. Прочитати все »
Душевний спокій – це стан серця, яке довіряє Богові.
Дорогі у Христі, сьогодні маємо останню неділю приготування до Великого посту. Це особливий час – час, коли Церква ніжно, але наполегливо запрошує нас увійти в глибину свого серця. Вже наступає час великої благодаті. І ми починаємо розуміти, що одним із найбільших дарів, який сходить з неба, від Бога, є душевний спокій. Прочитати все »
Останній суд – це продовження вічного життя в любові, яке почали вже тут на землі
Дорогі браття і сестри, ми робимо наступний крок у приготуванні до Великого посту. У мясопусну неділю, яку також називаємо “Неділею про Страшний суд”, ми згадуємо про те, що буде для кожного з нас моментом істини.
Це не для того, щоб нам навіяти страх чи залякати нас, але радше запросити до пізнання правди про нас. Це чудова нагода звернути увагу на те, наскільки людяність присутня у нашому щоденному житті, щоб своїми вчинками заперечити нерозумне атеїстичне вчення: “людина людині вовк”, “зробиш добро, то воно повернеться тобі злом”, “не можеш бути для всіх добрим”. А скільки ще таких нерозумних висловів чи псевдо повчань шириться серед нас? І дехто таки спокушається на це. І що виходить з цього? Зменшується доброчинність.
Тому які би ми не були зайняті справами і який би не був поспіх, нам потрібно час від часу знизити темп життя, або й взагалі зупинитися, і пригадати минуле і звернути увагу на теперішє, щоб зорієнтуватись, як далі продовжувати жити, тобто в якому напрямку рухатись.
Піст – це чудова нагода дати собі кілька запитань! І краще дати їх зараз, щоб в час суду не було здивування. Прочитати все »