В наших історіях Ісус каже: “Не бійся, тільки віруй!”
Дорогі браття і сестри, сьогодні ми слухаємо ці прекрасні історії, які насправді творять єдину історію. Вони зворушують наше серце. Наче ми самі були присутні серед тих людей, які стали свідками того, як ця жінка підійшла, торкнулася Ісуса і зцілилася. Вона хотіла приховати свою історію, але Ісус виявив її. І вона дала свідчення своєї віри: розповіла свою історію життя, розповіла про ті довгі дванадцять років терпінь, страждань, принижень та ізольованості.
Чи були для неї ці дванадцять років? Це був шлях до успіху чи шлях до великої депресії?
Інколи в нашому житті з’являються ситуації, які не вирішуються відразу. Минає день, тиждень, місяць, роки… І що тоді стається з кожним із нас? Коли ситуації не вирішуються, коли ми кажемо собі: «Може, завтра… може, післязавтра…», а потім бачимо, що нас розвели, обіцяли – і не виконали, ми надіялися – а не пішло.
Так було і з тією жінкою. Дванадцять років. Правдоподібно, її оточували люди, які щось говорили, підтримували, нагадували: «Ось така твоя доля. Ось так тобі в житті є. Змирися із цим і прийми так, як є».
Але щось усередині неї підказувало: “так не має бути” і вона продовжувала шукати!
Бо якби вона змирилася, вона б сиділа тихенько в своїй хаті і чекала, поки помре. По факту вона прийняла б свою смерть уже тоді і чекала б лише фізичного завершення.
Але вона вирішила жити. Вона вирішила не зупинятися. Вона вирішила продовжувати день за днем надіятися і вірити. Прочитати все »
Як ми говоримо і свідчимо про Бога? Це приближує людей чи віддалює від Нього?
Дорогі браття і сестри у Христі, сьогодні ми часто чуємо нарікання: люди не ходять до церкви? І далі намагаємось зрозуміти: А чому так є?
Чому сучасний світ так стрімко віддаляється від Бога? Чому християни віддаляюся від віри в Христа?
Іноді здається, що Церква намагається вигадувати все нові й нові методи, нові способи, аби привернути людей, створити різні сучасні способи, але цього чомусь виявляється недостатньо. Можливо, річ зовсім не в методиках, а в тому, “як саме ми проповідуємо Ісуса і як свідчимо про Нього?”. Хіба все залежить від священика?
У сьогоднішньому читанні від Євангелії Луки (Лк. 8, 26–39). Ми читаємо дивну історії: Ісус приходить у герасинську околицю – край, який був під пануванням злого духа. Там панували страх, розпач і руйнація, з чим самі люди ніяк не могли впоратися. І ось приходить Ісус і своєю Божественною силою розриває ці кайдани, звільняючи людину, яка роками мучилася у гробах і пустинях. Він повертає благословення на землю, яка була понівеченою і проклятою. Бог робить те, чого людина не здатна була зробити власноруч. Це велике Боже діяння, яке мало б викликати загальну радість і вдячність.
Але що відбувається далі? Прочитати все »
Хто є сучасними «Лазарями» серед нас?
Хто є сучасними «Лазарями» серед нас? Побачити, почути та торкнутися рани ближнього
Дорогі браття і сестри! Притча про багача та Лазаря спонукає нас поставити собі глибоке запитання: хто є сьогоднішніми Лазарями серед нас у нашій спільноті, серед наших знайомих?
Лазар біля воріт — це не лише той, хто не має хліба. Ми живемо у країні, де важко побачити тих, хто обділений їжею — благодійні організації можуть допомогти усім. Але є такі, котрі мають різні зранення і не мають нікого, хто б їх утішив чи бодай звернув увагу на них. У притчі навіть бездушні пси виявили більше співчуття, лижучи рани Лазаря, аніж багач, від якого очікували людяності. Чому не підійшов? Чому не звернув увагу? Можливо, він мав якісь думки про бідного, можливо відкладав це на потім… Ми цього не знаємо. Знаємо, що Лазар цього очікував, і також знаємо, що той навіть не підійшов і не заговорив до нього. Прочитати все »
Чому і для чого маємо слухати Боже Слово?
Дорогі браття і сестри у Христі!
Притча про сівача пригадує нам, що Боже слово сіється завжди і всюди, але доля його складається по-різному, і багато чого залежить від нас. Так, саме від нас залежить, чи вплине воно на наше життя, чи просто загине.
Але те, що вражає найбільше — це те, що воно сіється, щоб ми дали плід у терпінні, у життєвих труднощах і важких ситуаціях. Це означає, що воно сіється не для того, щоб просто сіятись, аби заповнити порожнечу тиші. Воно сіється не для того, щоб дати комусь наказ чи вказівку, або змусити виконувати інструкції, як жити «правильно». Воно не сіється з якихось штучних чи вимушених причин.
Боже слово є для нашої підтримки.
Це слово Доброго Батька, який хоче, щоб дитина прожила життя за власним вибором, але коли вона не справляється і виникають труднощі, слово Доброго Батька допомагає продовжувати життєвий шлях. Прочитати все »
Дар милосердного погляду
Дорогі у Христі браття і сестри, у сьогоднішньому уривку з Євангелія бачимо, як Господь, входячи у місто Наїн, зустрів похоронну процесію. Похорон єдиного сина та ще й вдови. Тепер вона дійсно втратила все: свою опору, свою надію, свою опіку. Кому вона тепер потрібна? Коли приходить втрата дорогої людини, тоді втрачється і те, що нас звʼязувало з тією людиною. Це не менш боляче пережити. Але мабуть найважче переосмислити сенс свого життя: як тепер бути із цією трагедією. Хочеться просто підтримки.
Бог дарував кожному з нас великий і дивовижний дар — це дар бачити. Ми щодня дивимося на світ навколо, на людей, які нас оточують, на події, що стаються перед нашими очима. Але виникає важливе запитання: як саме ми дивимося? Адже можна дивитися й байдуже проходити повз, можна відвертати очі від чужого болю, а можна дивитися так, як дивився Ісус. Прочитати все »
На кого ми подібні у своїх вчинках? На милосердного Отця?
Дорогі в Христі браття і сестри, слова Ісуса Христа, які ми чули в уривку з Євангелії від Луки (Лк 6, 31-36) кожного з нас могли торкнути по-різному. Хтось подумав, що це про когось, але не про нього. Хтось відчув, що це стало підтвердженням того, що він на правильному шляху. А хтось міг взагалі не звернути увагу, бо не звик почуте слово пускати у своє серце. Тому запросити кожного з нас поглянути вглиб свого серця і поставити собі одне дуже просте, але водночас глибоке запитання: “Що є джерелом нашого натхнення? Чим ми надихаємося, що впливає на наші щоденні вчинки, плани і рішення?
Багато, що впливає на нас. Ми ж не самі у цьому світі. І це правда. Але суть цього запитання – це звернути увагу, що саме впливає на нас і на наші вчинки? Прочитати все »