Що робити тоді, коли всі праві по-своєму?
Дорогі Браття і сестри у Христі, в Євангелії від Матея (Мт. 15, 21-28.) розповідається про чергову подорож Ісуса, під час якої вони були вимушені зробити зупинку, адже одна жінка просила про допомогу. Все було би набагато простішим, якби ця жінка не була би з поганського краю. Всі це розуміли, але була конкретна потреба: дочка жінки потребувала допомоги у звільнені від злого духа. Ісус міг це зробити, але були причини, щоб цього не робити. І в цій ситуації потрібно було прийняти рішення. Але як прийняти рішення, коли кожен має своє бачення на цю ситуацію і наполягає на своїй правоті?
Жінка права, бо переживала за свою дитину, хотіла добра для своєї дочки. Вона доклала всіх зусиль, щоби зустрітися із Ісусом.
Апостоли теж були праві, бо були вже втомлені подорожжю, мабуть не хотіли переносити ще втоми від крику жінки.
Ісус теж правий, бо має оправдання: ” Я – посланий лише до погиблих овець дому Ізраїля”
Як бути, коли кожен має свою правоту? …
Прибігаю на станцію і лечу швидко до кас за квитком, а там неочікуваності мене вже є велика черга. Захеканий привертаю увагу всіх. Залишилось мало часу до відправки поїзда, а людей – багато. Мій благальний погляд не залишив поза увагою касирку, вона дала знати, що зрозуміла мій критичний стан, але кивнула головою на людей, мовляв: хай вони вирішують. Я миттєво попросив усіх пропустити, пояснюючи, що можу запізнитись на потяг. Люди спокійно між собою переглянулися, дехто висловився, що ми всі рівні і у всіх нас теж нагальні справи, тому мені треба краще організовуватись, врешті це не їхня вина в тому, що я запізнююсь… вони обговорювали, а час швидко злітав. Я стояв в очікуванні рішення моєї долі і долі тих, хто чекав на мене. Врешті одна жінка змилосердилися і повірила мені, пропустила. Жінка на касі теж миттєво і з радістю подала мені квиток і ще й побажала щасливої дороги.