Духовні роздуми

Дорогі браття і сестри у Христі, слухаючи ось цей родовід, слідкуючи думкою за цими іменами у цих 3 частинах по 14 імен, за яким є конкретне життя тих, які даючи життя, стали учасникам родоводу Спасителя, ми можемо звернути увагу на різні цікаві знаки.
Першим, що вражає це проголошення Ісуса Месією і сином Авраама і Сином Давида.
Цим показується, що Син Божий входить в людську Історію і стає частиною її, але у Свій спосіб, тобто у собі поєднує Боже і людське.
Бог не цурається нікого із тих, хто є в Його родоводі, а були різні і грішні, і праведні, і прості люди і царі, і пророки, але в у всіх є єдина лінія, кожен став частиною Божого плану і своєю вірність дав продовження роду. Передав не тільки тілесне продовження, але також духовне через віру.
Кожен з ним мав вільний вибір і міг зупинити продовження роду чи то у фізичний спосіб чи духовний. Яка велика відповідальність була на кожному з них, щоб продовжити шлях приходу Спасителя.
Перша особа, яка виступає у цьому списку – це Авраам. Хочу зупинити вашу увагу, що це був поганин, який в один період свого життя почув голос і довірився йому. Він цілковито змінює своє життя. Почався шлях віри, до якого долучилися інші і так постав вибраний народ, у якому розпочався Заповіт Авраама, який ми назвали Старий заповіт. Це була угода про взаємну вірність: Бог пообіцяв потомство, а від Авраама очікувалась лише вірність. Не було Йому просто дотриматись цієї вірності, він мав багато випробувань, але зумів перейти все та виконати свою місію. Так було подібно із іншими людьми з родоводу, всі вони були ведені вірою в правдивого Живого Бога.
Віра – це не є витвір твоєї фантазії, це не є плід твого думання, це слухання!

Настає час, коли ми дивлячись один одному в очі, підписуючи листівку, беручи в руки смартфон чи стукаючи по клавіатурі компютора, задумуємось, що сказати, що висловити, що написати у привітанні із Різдвом?

Дорогі Браття і сестри у Христі, ми продовжуємо шлях до великого торжества, до Різдва Христового!
Для нас, віруючих християн, це особливий день подяки Богові за дар спасіння для людства через прихід Сина Божого! У цей особливий день ми хочемо об’єднатися у спільній прославі Бога подібно до всіх тих людей, про яких ми згадували у попередніх проповідях, які не могли стримати своєї вдячності.
Ми не можемо бажати один одному, щоб Ісус народився в наших серцях, бо це вже відбулося з нами і тепер ми можемо подібно до ангелів лише прославляти Бога і поклонятися йому.
Кожний, хто зустрів Христа у своєму житті і пережив Його прихід, той може лише засвідчити, як Світло Христове осіяло його життя. Тому подібно до пастушків і царів зі Сходу можемо стати свідками великої події для цілого людства.
Дуже би хотілось, щоб ця радість торкнулась сердець багатьох людей, ніхто не може бути виключений, але … Читати далі »

Дорогі браття і сестри в Христі, минулу неділю ми згадували про жінку, яка зцілилася у святому місці і у святий день. Пригадуємо, що перше, що вона зробила – це прославила Бога із вдячності за цей вчинок. Багато людей її підтримало, але в той час була одна особа, яка не приєдналася до цієї прослави Бога. Це була та людина, яка мала бути першою, мала би очолити цю молитву і дати приклад іншим, але цього не сталося тому, що він був переконаний в тому, що робить добре діло, коли ставить закон вище людини.
Можемо звернути увагу, що ті люди, які занадто зациклені на законі і у його дотримані визначаються твердою, строгою рисою характеру, рідко можна зауважити на їх обличчі радість і мир. Складається враження, що єдиним джерелом радості і миру для них може бути тільки тоді, коли все виконується згідно закону. Не важко зауважити, що вони завжди перебувають у напрузі і стресі, спостерігаючи, щоб все було правильно.
10 прокажених об’єднаних бідою
Сьогодні ми зупиняємо свою увагу над історією про десятьох прокажених, які незважаючи на їхнє релігійно-національне походження об’єдналися в єдину групу страждаючих, але розділилися після їхнього зцілення на вдячних і невдячних.
Не випадково існує така приказка: “біда об’єднує”, а радше змушує бути разом. Також  пригадуємо іншу народну мудрість “просити мусиш, а  дякувати не мусиш”. Ми так і кажемо: “якщо можеш віддячитись”. Що вказує на те, що вдячність є вільним нашим вибором. Таким чином доходимо до висновку, що правдиво подякувати можуть тільки вільні люди. Читати далі »

Дорогі браття і сестри у Христі, всі ми сьогодні об’єднані у цьому святому дні прийшли до Божого храму, до цього святого місця.
Це для нас привілей чи просто виконання якогось закону, обов’язку?
Ця відповідь дасть нам розуміння наших стосунків із Богом: хто Він в нашому розумінні? Він є якийсь начальник, що перевіряє  нашу бездоганність?А може Він є твердосердий суддя, якого цікавить тільки виконання закону і приписів? А може Він є як батько, на образ якого ми були сотворені?
Як сьогодні, так і тоді люди шукали можливості обʼєднатися, щоб жити в одному домі, щоб були в одному човні, щоб бути разом. Так постали не тільки місця для праці чи відпочинку, а ще й місця молитви, щоб бути разом перед Богом, об’єднані в Його ім’я!
Як тепер люди приходять на спільну молитву, так було в той час, коли Ісус та інші прийшли до синагоги.
Йдучи до святого місця, до храму, ми залишаємо все і звільнені від всякого земського приходимо, щоб об’єднатись в Дусі, відчути себе одною великою сім’єю, щоб відкритись і наповнитись духовним, небесним, Божим.
Минулого разу ми згадували про багатого чоловіка, котрий закрився у собі і довів себе до безумства. Він нікого не чув, ні з ким не спілкувався. Життя в такій одинокості спонукало його до егоїстичних  мрій, які забезпечили йому велику кризу і все через питання: “І що тепер  буде? Кому це все, що для себе назбирав, буде?”.
Нам не відомо, яку відповідь дав той нещасний чоловік, бо маючи все, не зміг цим скористатись подібно до тих, які покладаються лише на свої сили, але потім несподівана хвороба їх упокоряє, і тоді що? Дехто занадто покладався на гроші чи інші матеріальні цінності, але в час економічних криз переконався, що все може в одну мить знецінитись, і тоді що?
Тому потрібно бути дуже обережними, коли маємо відчуття закритості перед іншими та схильністю обмежити себе до “тільки Я” і “тільки для Мене”.

Ми  – Церква, люд Божий і збираємось бодай раз в тиждень, щоб відновити наше “МИ”.
Читати далі »