Дорогі Браття і сестри у Христі, після Великого торжества Різдва Христового вже минуло 40 днів і свята Церква закликає нас об’єднатися у спогаді особливої події – це внесення Ісуса до Храму Господнього.
Ця подія отримали назву Торжество Стрітення.
Тому що в часі, коли вносили Ісуса Христа до храму, відбулася зустріч. Можемо сказати довгоочікувана зустріч. Це було відчутно із сказаних слів старця Симеона: “Нині можеш відпустити слугу твого Владико за твоїм словом у мирі”.
Така велична подія прихід Бога в людському тілі до свого дому – храму Господнього, описується Євангелистом Лукою була дуже скромною. Адже замість величної зустрічі зі сторони священства та віруючих людей, Св.Лука нам сповіщає лише про двох осіб: про Старця Симона і про пророчицю Анну.
Тут немає жодного применшення. Просто в Домі Господньому лише двоє осіб змогли розпізнати у маленькому дитяті Воплоченого Бога. А інші далі робили свої священні справи, жили своїм життям. І далі продовжували очікувати прихід Месії.
Ось так ця подія нас спонукає до роздумів про те, що ми також можемо хотіти зустрічі з Богом, але чи зуміємо Його розпізнати? Читати далі Лише двоє могли розпізнати Бога у святому місці. Чому?
Дорогі браття і сестри у Христі, євангелист Матей пригадує нам про першу проповідь Ісуса після хрищення на Йордані “Покайтесь, бо царство небесне близько” (Мт.4, 17). Ця перша проповідь пролунала не в Єрусалимі, у релігійному центрі, не серед прихильників, як це роблять світські лідери, щоб зробити добрий старт. Ця проповідь прозвучала у Галилеї, у місцевості, яка вважалась поганським краєм, бо дійсно на цих територіях не було зразкового духовного життя. Тому світло засяяло там, де була темрява. Слово Боже замешкало там, де про нього і не згадували.