Бог ніколи не підтримає грішну логіку: “кожен сам за себе”!
Дорогі браття і сестри у Христі, подія помноження хлібів, про яку ми сьогодні чуємо у святому Євангелії, є набагато більшою, ніж просто чудо насичення голодного натовпу. Вона відкриває перед нами самого Бога, Який не залишає людину у її потребі, а також показує, якою повинна стати людська спільнота, коли вона живе Божою любов’ю.
Ця подія неминуче пригадує нам іншу пустелю — ту, якою сорок років ішов ізраїльський народ після виходу з єгипетського рабства. Люди залишили все, щоб іти за Божим словом. У пустелі вони не мали ні полів, ні домівок, ні запасів їжі. З людського погляду їх чекала смерть. Але Бог не залишив їх. Він щодня посилав манну з неба, показуючи, що Той, Хто кличе людину за Собою, бере на Себе відповідальність за її життя.
Так само і люди, які сьогодні пішли за Ісусом у пустельне місце, зробили крок великої довіри. Вони залишили свої домівки, працю, щоденні турботи, щоб слухати Його слово. Вони поставили Бога вище від власної вигоди. І Господь побачив цю довіру. Саме тому Він не захотів їх відпустити голодними.
Цікаво, що апостоли дивляться на ту саму ситуацію зовсім інакше. Вони бачать проблему. День закінчується, людей багато, їжі немає. Їхнє рішення виглядає дуже логічним: «Відпусти людей, нехай самі подбають про себе». Це людська логіка. Вона здається правильною, практичною і навіть справедливою.
Але Ісус відкидає таку логіку. Прочитати все »
Мовчати чи голосити?
Дорогі браття і сестри у Христі!
У Євангелії від Матея ми читаємо про зцілення сліпців і німого. Боже милосердя виливається з великою силою, якої люди ще раніше не бачили. Це було незбагненним для людського розуму й викликало захоплення: «Ніколи нічого такого не було видно в Ізраїлі».
Вражає те, що Ісус не зважає на чергову критику з боку фарисеїв і продовжує свою місію спасіння людства.
Є ще одна деталь, яка викликає здивування. Після зцілення сліпих Ісус наказує: «Глядіть, щоб ніхто не знав про це». Але «вони, вийшовши, розголосили про Нього чутку по всій країні». Спочатку вони виявили себе дуже слухняними, і за їхньою вірою сталося зцілення. Проте згодом бачимо, що вони не послухалися прохання свого Цілителя.
А що було б, якби вони прислухалися? Прочитати все »
Як залишитись вірними своєму покликанню?
Дорогі у Христі, сьогоднішня розповідь розпочинається з того, як Ісус увійшов у човен і відплив до свого міста. Це сталось після того, як Його попросили відійти з тих околиць. Про це ми роздумували минулого разу. Читаючи, як далі розвинулись події, ми можемо дивуватися Христові, бачачи, як спокійно і впевнено Він продовжує свою місію. Нам може здаватися, що після такого неприйняття в Нього мала б з’явитися образа, розчарування чи навіть зневіра. Але нічого подібного в Ісусі немає. Чому?
Вірю, що Він залишається вірним Отцеві, вірним місії, яку прийняв, на нього не влинула поведінка невдячних людей.
Ісус показує приклад як треба постійно довіряти Небесному Отцеві.
І наслідком цієї довіри є дивовижне відкриття: якщо тебе проганяють з одного місця, то Господь уже приготував для тебе інше, де на тебе чекають. Саме так сталося і цього разу. Коли Ісус повернувся до свого міста, там на Нього вже чекав розслаблений чоловік, який довгий час був прикутий до свого ложа. Чекали й ті, хто з вірою приніс його до Ісуса. Його там потребували! Прочитати все »
За кого ми заступаємось чи є ті, хто заступається за нас? Чи ми живемо один для одного?
Дорогі браття і сестри у Христі, зворушлива історія про людяність сотника, який просив про допомогу слузі, нас запрошує до простих запитань: а чи ми проявляємо таке ж милосердя і таку ж віру стосовно тих, хто цього потребує? І чи є такі люди в нашому оточені, які захочуть нам допомогти особисто, або, шукаючи інших, – сильніших від них.
Щоб відповісти на перше запитання, потрібно визначитись: чи ми будемо думати лише про себе і свої інтереси, чи в нашому житті є ще інші цінності: людяне ставлення до слабших. В той час, та як і тепер, термін “економічно вигідно” був важливим критерієм у рішенні, але сотник сприймав слугу не просто як “розхідний матеріал”, а для нього це була дорога людина, заради якої він відважився докласти всіх зусиль, щоб йому допомогти. Прочитати все »
Шукаймо в сімʼї перше царства Божого
Дорогі браття і сестри, дорогі сім’ї і всі, хто об’єднався в духовну родину – Святу Церкву, уривок Нагірної проповіді Ісуса (Матея 6, 22-33), який почули сьогодні, залишає нам повчання, які скеровують нас до цілковитої довіри Небесному Отцеві.
Як колись у раю, так і сьогодні людство стоїть перед вибором: залишитися вірними Творцеві чи залишити Його, спокусившись на щось інше.
У теперішній час пропозиції збільшилися не тільки за кількістю, але ще й за різноманітністю та легкодоступністю, але у всіх однакова ціль — відлучити нас від Бога, відібрати від нас душевний мир, а потім залишити в турботах та клопотах. При цьому всьому ми втрачаємо досвід довіряти. Прочитати все »
Ісус кличе, а ми можемо зробити вибір задля важливішого
Дорогі браття і сестри у Христі, минулої неділі ми згадували про заклик Христа піти за Ним, залишивши все. У сьогоднішньому уривку ми згадуємо, як це відбулось із першими учнями. Почули, залишили все і пішли за Ним. Це з одної сторони вражає, але при цьому показує, що це можливо. Можливо зробити вибір на користь важливішого, тобто спасіння людини – “Зроблю вас “рибалками людей”! ” Прочитати все »