Що молода пара робить у першу шлюбну ніч?
Відповідь ви, мабуть, знаєте. І не одну. 😉 Є офіційна, стандартна, яка прийшла нам ще з давніх часів.
Перша ніч – це перша ніч повного дарування і пізнання іншої особи. Це перша інтимна зустріч двох, щоб з’єднатися в одне ціле на ціле життя.
Двоє відкриваються один перед одним і вже нема чого приховувати – вони стають одним тілом. Тілесне пізнання дійшло до вершини Читати далі Все у свій час, або “Що молода пара робить у першу шлюбну ніч?”
Одна жінка попросила у священика пораду у дуже важливій справі. Він помолився і дав відповідь. Вона подякувала і відійшла, але не погодилась, бо подумала, що той не правильно зрозумів її.
Пішла до іншого і той сказав іншу думку, яка теж не підійшла їй. Таких радників було багато, а можливо і ще є.
Та жінка далі ходить і шукає пораду. Чому так є? А все дуже просто. Читати далі Бути колекціонером чи шукачем істини?
38 років хвороби – це важкий час очікування і байдужості, надії і розчарування. Кожна хвороба для нас – це своєрідна зупинка у житті. В часі недуги ми виявляємо своє незадоволення, бо наше життя стає поступово ізольованим від: життя з людьми, звичайної нашої праці, наших зацікавлень і всього, що нам допомагає реалізувати себе у житті.
Хвороба вважається одним із найважчих випробувань, де кожен перевіряє свою життєздатність. Та все ж такої перевірки ми не бажаємо, тому і молимось за здоров’я, здоров’я бажаємо при різних побажаннях, за здоров’я переживаємо.
А про яке здоров’я ми переживаємо? Читати далі Хочеш отримати зцілення від хвороби? – почни із зцілення байдужості
Почати молитись – це почати вірити, тобто визнати присутність іншого. Того, котрий є на зустрічі із тобою. Кожен, хто молиться, той визнає, що він віруюча людина.
Молитва – це зустріч. На зустрічі ти переживаєш: очікування, єдність.
Це зустріч, на котрій ти розповідаєш і слухаєш, а деколи просто мовчиш, переживаючи радість від єдності. Читати далі Молитва – це зустріч
Мудрець нахилився над квіткою і усміхнувся. Його очі пильно вдивлялись у невимовну красу і торкались ніжною увагою кожної пелюстки.
Було забавно спостерігати за мудрецем. Його поведінка була досить дивною, нагадував малюка. Насолоджуючись від зустрічі із квіткою, він то усміхався, то зосереджено вдивлявся, то просто милувався.
Я спробував зробити теж саме, але щось мені не вдавалось.
“Мабуть, я вже дорослий” – насмішливо подумав, а в голос запитався у старця:
– Чому я не відчуваю тієї радості, що й ти?
Як і слід було очікувати, відповіді відразу небуло. Почув я її згодом, за обідом. Мудрець сам почав розмову про це і, як завжди, заходячи з далека: Читати далі Краса у простоті є природнішою
