Бог дарував нам дар спілкування не тільки із Ним, Творцем, але також, щоб ми мали можливість спілкуватись між собою, між творіннями.

Адже спілкування єднає, збагачує, допомагає людині жити у взаємній любові. Цей дар слід берегти і розвивати. Що ми й намагаємось робити.

Кожна сім’я, відчуваючи відповідальність за це перед своєю дитиною від самих перших днів, або ще й в утробі матері, спілкується із дитиною. Яка велика радість приходить, коли дитина реагує на наші звуки, жести, слова, емоції. Ще більша радість настає, коли дитина не тільки реагує, але ще й відповідає нам у подібний спосіб.

Звичайно, що у садку і в школі, серед друзів та просто при зустрічі із випадковими людьми спілкування відбудеться по-різному. Завжди будуть такі особи, котрі намагатимуться впливати на наше життя через спілкування з ними. Когось будемо слухати, а когось – ні, хтось залишить свій слід у нашій свідомості, а хтось просто зникне, не затримавшись у нашій пам’яті ні на мить.

Від кого чи від чого це залежить? Читати далі Я тебе слухаю, але я тебе не чую →