Дорогі браття і сестри у Христі, якщо пригадаємо історію ходіння апостола Петра по воді, то можемо побачити великий сплеск віри на початку: «вийшов Петро з човна, почав іти по воді і прийшов до Ісуса.» . Далі проявилась людська слабість: «побачивши, що вітер сильний, злякався, почав потопати» Петро не розгубився і почав шукати помочі:
«скрикнув: Господи, рятуй мене! Ісус зараз же простягнув руку, вхопив його»
Ісус пояснює причину Його падіння: «мовив до нього: Маловіре, чого ти засумнівався?» Виходить так, що сумнів став причиною потопання. І складається враження, що Ісус засуджує сумнів. Але хіба це правильно засуджувати те, що рятує нам життя фізичне і моральне. Мусимо відразу згодитися із твердженням, що сумнів дуже часто зупиняє нас перед досягненням мети. Це приносить смуток, а деколи радість, особливо, коли мета була помилковою і завдяки сумніву вдалось уникнути гірких наслідків.
Сумнів може бути на добро і на зло
Сумнів це дар Божий на цій землі у матеріальному житті і духовному. Сумнів нам допомагає зробити правильний вибір. Нас перестерігає від поспішних висновків, необдуманих вчинків, від маніпулювання іншими чи нав’язуючими пропозиціями. Деколи ми можемо твердити: якщо у нас сумніву, то у нас немає можливості вибору. Коли немає можливості вибору, то немає відповідальності, без відповідальності немає зросту людини. У цьому світі добра і зла, довірливих людей часто називають незрілими, наївними, з дитячим розумом. Поки ми є в цьому світі ми завжди будемо мати право на сумнів, що підкреслює наше право вибору.

У цьому світі є різні люди і з різними переконаннями. Приймати все те, що вони пропонують і не сумніватися – це означає наражати себе на великий ризик. Скільки людей згинуло через довірливість, скільки було обманутих. Не даремне у народі виникло прислів’я: довіряй, але перевіряй. Святе Письмо закликає також нас: розпізнавайте духів, перевіряйте пророцтва.

Сумнів може бути спасаючим даром особливо, коли він є перед початком справи. Бо зупиняє нас перед поспішністю і марною довірливістю, перед усім, що може нас легко ввести в обман. Завдяки сумніву виникає бажання перевірити. Щось подібного було із Петром, який побачив Ісуса, йдучого по воді. Всі думали, що це привид і тому перевірили. А скільки відомо фактів, коли люди без перевірки наївно сприйняли обман?

Багато духовних людей мали різні видіння, які потім виявились фальшивими. І ми у своєму житті можемо згадати множество гріхів, які стались із причини нашої довірливості та браку сумніву. Сумнів – це була перша перешкода, що нас зупиняла і змушувала ще раз і ще раз задуматися над нашим рішенням.

І якщо сумнів – це такий великий дар, то чому сумнів рахують ворогом для взаємовідносин між людьми?

Дійсно стосунки між людьми, які сумніваються одне в одному, тобто не довіряють, довго не тривають. Важко жити, коли немає взаємодовіри, ясності та покладання. Таке життя проходить у постійному страху, очікуванні небезпеки та напруженості. Стільки багато сил витрачається на цю внутрішню оборону.

Напрошується простий висновок: затриманий сумнів – це невидима нищівна зброя. У сумніві ні діяти, ні перебувати неможна. Сумнів – не для того, щоб бути постійною перешкодою. Дехто затримує сумнів і підозра, запитання набирають постійної форми. Це вже називається гра. Коли на одну відповідь знаходяться відразу кілька сумнівних запитань.

Також сумнів, що приходить після рішення, це вже перешкода у довершенні справи. І такий сумнів буде нам на шкоду, бо має за ціль не допомогти нам, щоб ми уникнули помилку, а навпаки, хоче, щоб ми зробили велику помилку.
Пригадаймо Скільки у нашому житті є недовершених справ? Багато з них сталися з причини сумніву, що виник при перших перешкодах або пізніше. Дуже часто дух сумніву нападає в часі виконання духовних практик: молитва, сповідь, служіння в церкві чи благодійних акціях. Злий дух ставить під сумнів все, творить різні помішання і вводить нас в блуд. Заплутані підозрами, знищенні непевністю ми легко втрачаємо зневірюємося і впадаємо у духовну байдужість.

Слова Христа дуже чітко показують важливість визначеності: “Хто взявся за плуг, нехай не обертається!” А ще: “Царство Боже здобувають вперті!” Ісус виступає проти нейтральності: Не можна бути літепнім, або гарячим або холодним (Одкр. 3:15-16). Такі люди переважно перебувають у внутрішній боротьбі сумнівів.

Кожний сумнів потрібно знищити, розвіяти, розігнати.

У цьому допоможе ясність і перевірка. У цьому нічого немає поганого! Богородиця сумнівалась приході Ангела і його допитувалась. Ісус, коли у Ньому сумнівались, спокійно надавав докази, щоб розвіяти будь-який сумнів. Бог не вимагає від нас неможливого і знає наші слабості. Саме тому завжди дає нам можливість вияснити все і повірити.

Ясність покаже неясні сторони, що могли нас спонукати до сумніву. Як правило сумнів зникає тоді, коли все стає ясним, коли є пояснення чи логічні докази, тоді зникає  причина підозрювати.
Коли сумнів залишається ще далі, тоді потрібно зробити перевірку, щоб отримати явні, конкретні докази. Коли ми утверджуємось у правоті, тоді з’являється впевненість у правильності і одночасно зникає сумнів.

Чи можна уникнути сумнівів і жити без них?
Сумніви завжди будуть у цьому світі! Певність на 100% може бути лише в небі, в Божому Царстві? А тут, на землі, ми постійно перебуваємо у духовній боротьбі: між добром і злом. Кожного дня ми зустрічаємо можливість вибору: жити згідно вчення Христа чи спокушатися на гріх.

Якщо хтось каже, що він немає сумнівів, то це не значить, що він їх не буде мати в майбутньому. Петро теж був самовпевнений і не мав жодного сумніву, що не зрадить Христа. Але все сталось по-іншому. Після воскресіння Петро змінився. На запитання Христа: “Чи любиш мене?” Петро з великою покорою відповідає: “Ти знаєш, Господи. Ти все знаєш.”

Тоді коли будуть нападати сумніви, стараймось завжди перевірити їх: вони нам на добро чи на зло? на збудування і зріст чи на нищення і упадок?

Та всеж могутнім захистом від нападу злих сил завжди було і залишається по-сьогодні: це МОЛИТВА.

Перебуваючи в молитві: щирій, постійній і покірній ми можемо мати великі надії в довершенні шляху до кінцевої мети нашого життя, а також у мудрості розпоряджання земських дарів, не зважаючи ні на які бурі нашого життя.