Прогулюючись по берегу ріки, я зауважив, що час від часу трапляється сміття, яке принесла з собою вода. Дивлячись на це, вже не можна було сказати, що річка чиста, бо факт був явним. І так, спостерігаючи за цим, я далі ішов за течією.
Незадовго почув досить гучний шум і побачив бурління води – це виднівся невеличкий спад води, навіть, можна було сказати, водоспад. Була вражаюча картина: спокійні води надходили і за мить перетворювались у бурхливі шумлячі потоки. Все бігло, переверталось, утворювалась біла піна. Усе нагадувало сильну боротьбу. Але найбільше, що мене вразило було те, що серед того всього бурління час від часу з’являлись мені знайомі речі, які я вже бачив раніше у річці. Так, це було те саме сміття. Тепер воно залишалось у цьому спаді води, а річка далі плила спокійно.
Захоплений цією вражаючою подією, я ще був глибоко вражений від того, що на цей час мені на думку прийшла відповідь на запитання: Чому у нашому спокійному житті трапляються час від часу певні ситуації, які змушують перевернути весь наш внутрішній світ, перервати нашу спокійну течію, ба й, навіть, почати в собі самому боротьбу?
Так, саме у подібних ситуаціях, яких ми називаємо труднощі, проблеми, випробування, саме тоді виявляється те, що було і забруднювало нас. Тепер же воно може залишитися, і ми знову продовжуємо свій шлях до чогось великого – до моря. Важливим є те, щоб якомога менше принести до нього того, що вказувало би, що ми є нечистими, не є тими, до чого ми покликані – бути чистими, бути святими!