Цей лист був написаний одним юнаком. Коли він зробив поганий вчинок, багато тих, хто переживав за наслідки від поганого вчинку вирішили допомогти йому і зробили зауваження. Чомусь це не спрацювало, не вийшло на добре. Ця ніби духовна допомога стала ще більшою шкодою для молодої людини. Після тривалого часу замкнутості і глибокої духовної кризи юнак пише цього листа.
Може ми також, як і він, були у подібних ситуаціях. Не залежно від того ким ми були, але були. Може цей лист написаний також до нас, а може і нами?
Привіт, дорогий мій друже!
Минуло багато часу… Ось, наважився написати тобі листа. Скажу відверто, мені дуже важко почати з тобою розмову, але після довгих роздумів і пережиттів, я все ж зважився тобі простити і написати цього листа. Сподіваючись, що він допоможе у тому, щоб не трапилось з іншими те, що сталось зі мною.
Не знаю чи ти усвідомлюєш, що саме вчинив, але вважаю за необхідне відкрити тобі те, що саме мене зранило, завдало мені великого душевного болю.
Це сталось у часі нашої останньої щирої зустрічі, тому тобі це буде не важко пригадати. Так, це було тоді, коли ти виконав свій обов’язок і цим заспокоїв свою совість. А я тоді навпаки, був знищений вщент.
Тепер, коли усе минуло, хотів би розказати тобі про мої відчуття, які я тоді переживав.
Ти був правий, я вчинив гріх, я зробив зло.
Ти був правий, що я зробив це свідомо і добровільно.
Ти був правий, що цим приніс шкоду усім, котрі були довкола мене.
Я переконаний: це було не добре з моєї сторони. Так, я це усвідомлюю і беру на себе всю відповідальність. Так, беру всю відповідальність, хоч спочатку навіть обманював, що я цього не зробив.
Повір, що після того, як це сталось, у якусь мить я усвідомив цю велику шкоду і цей вчинений мною злий вчинок. Я шкодував за це, мені було дійсно прикро. Я усвідомив наслідки цього, але найважливіше – відчув у собі глибоку душевну рану від цього гріха. Це був для мене великий шок!
Мені було тоді дуже важко. Докоряло сумління. Мучили думки про те, що буде, якщо про це дізнаються інші? Я страждав від докорів, які мав отримати від всіх і від себе також. Ох,… ці погляди, ці принижуючі слова… Їх відчував ще тоді.
Повір, вже тоді я був дуже зранений. Був у полоні страху, переживав невимовний біль душі… я потребував допомоги; її очікував, але…
… Сталось те, що передбачав і те, що найбільше боявся. Зрозумій, я був у такому стані, що був готовий на будь-що, навіть, зробити щось гірше, аби цього всього уникнути. 
Так і сталось, того дня я почув все: докори, осуд, нарікання, звинувачення, розчарування, … Мені сказали все те, що я вже давно знав, але ще можливо не був у цьому так глибоко переконаний. Тепер ця рана стала ще більшою,… чого я і боявся,… А я так потребував допомоги…
За кілька хвилин я був повністю знищений. Продовжувати далі жити вже не було сенсу. Глибока відкрита рана ставала чим раз тим більш смертельною. Я нікому не був більше непотрібен… Нікому …
Сам я не хочу так далі жити: з постійними докорами, згадуваннями минулого, підозрою, зневагою, недовір’ям … Ні, такого майбутнього я не хотів…
Дивує і по-сьогодні лише одне: всі, крім мене, почувались дуже добре.
Можу зрозуміти їх, їм стало набагато легше, коли вони вилили свої емоції, висловили своє розчарування, визнали своє незадоволення і в кінці, назвали це НАПІМНЕННЯМ, зауваженням, яке має навіть біблійне підтверження. Пригадалось, що “Хтось” сказав: так учив Ісус.
Так, повіривши цим словам, я зненавидів Ісуса, який ніби учив нищити людей, які потребують допомоги, добивати тих, що ще ледь дихають. Зненавидів усіх: людей, церкву, Бога….
Не знаю як би далі розвивались події, а може знаю… Ні, не хочу знову пригадувати той розпач і думки про самознищення. Тепер знаю одне, що я помилявся, мабуть, так як всі.
Тепер знаю також, що я був небайдужий Богові … і Він мене знайшов… Він мене воскресив… він показав мені справжню науку: ПРОЩЕННЯ, МИЛОСЕРДЯ, ЛЮБОВІ, ДОВІРИ, НАДІЇ. Тому і вирішив написати тобі цього листа, хоч пройшло вже досить багато часу. Хочу найперше сказати тобі: Я Тобі прощаю, дарую ПРОЩЕННЯ, яке отримав кілька днів тому від Бога. Мені дуже радісно і ця радість не може приховатися лише в моєму серці. Ця радість загоїла мої душевні рани. Тепер спішу до інших, хто мені завдав болю і можливо він також є від цього відчуває душевний біль. Я тобі прощаю! Хай Бог зцілить тебе також радістю від Прощення.
Тепер, на закінчення, хочу тебе просити про те, щоб ти не докоря
в собі за цей біль принесений мені. Ти також потребував вилити це зло, я тебе розумію. Ти також, як і я, від когось постраждав і навчився завдавати біль іншим.
Лиш пам’ятай про те, що допомога має бути допомогою, а не знищенням, зауваження повинно бути вказівкою до вирішення проблеми, але не виявом негативних емоцій. Пам’ятай: той, котрий згрішив є зраненим і потребує допомоги…
Молюсь за тебе і за таких, як я, зранених і … Прости собі! Знай, Бог і я тобі простили…