Святого Архистратига Михаїла та небесного воїнства, що приєдналось до нього нам пригадує факт, коли ангели зробили свій вибір: бути з Богом чи бути із творінням Бога, тобто із ангелом на ім’я Люцифер(ангел світла), що згордів і виступив проти Бога.
Гордість перекреслила всі його достоїнства, всі здібності і заслуги. Пригадується думка одного святого отця: «Якби ти не мав гріхів, але мав лише один гріх гордості, то підеш до пекла, а якщо будеш мати багато недосконалостей духовних, але у покорі будеш каятися, то відкриються тобі двері раю». Гордість противиться Богу і всьому, що Боже, бо хоче зайняти місце самого Бога. Покора веде до Бога і до сповнення Його волі.
Християнин має шукати покору у тому, щоб приподобитися Богу, а не самої риси характеру, що може бути лише зовнішньою маскою, яка приховує пожадання слави, влади, могутності, найкращості, першості.
За покірними очками і гнучкістю може бути прихований язик із отруйним ядом. Тайні гріхи тихо знищують людину, підкопуючи її віру у Бога і віддаляючи її від того, що є Боже.
Думка, яка приходить до нас і схиляє нас віддалитися від Бога, має нас відразу насторожити. Якщо ж цього не відбувається і ми вже не можемо її відчути, тобто не відчуваємо, де є початок гріха, то у такому випадку – це може бути дуже небезпечно для нашого духовного життя.
Свою руйнуючу силу злі духи виявляють у тому, що впливають на людей і схиляють їх ухилятися від добра та діяти проти любові, проти злагоди і миру між самими людьми й Богом. Злі ангели діють скрито, але їхнє діяння завжди веде до знищення, до смерті, до відчаю і самознищення.
«Хто чинить гріх, той від диявола, бо диявол грішить від початку. На це з’явився Син Божий, щоб знищити діла диявола. Кожен, хто народився від Бога, гріха не чинить, бо його насіння в ньому перебуває; і він не може грішити, бо він від Бога народився. З того виявляються діти Божі й діти дияволові: кожен, хто не чинить справедливости, не є від Бога, а й той, хто не любить брата свого. (1 Ів. З, 8).
Не силою своєю, а вірою в Творця
Хоч на іконах зображають постать Архангела Михаїла великим і могутнім є думка деяких богословів, що він був один із найменших ангелів, але вірністю своєю зумів виступити проти зла. Це показує нам, що початок боротьби із злом завжди має бути натхнений вірністю Богові.
Наше довершеність людська має полягати у подібності до Бога, а не в ідеальності людської думки: бути вищим від всіх, мати краще за всіх, бути абсолютним і самодостатнім.
Подібність до Бога нас спонукає до єдності, до служіння, до допомоги один одному. Можна зауважити, що люди, які тільки приходять до Бога, поводяться немов спраглі і голодні, бо хочуть, щоб все найкраще було для них. Коли приходить період їхнього покаяння і очищення від злих схильностей, то хочуть тільки одного: щоб був мир у душі, дарований Богом.
Щоденна боротьба: між “Хто як Бог” і “Ангелом Світла”
Так задуматися над цим фактом боротьби, то можемо зробити простий висновок, що подібна боротьба: вибрати Бога чи свою самозахопленість продовжується і дотепер. І так виглядає, що ця духовна боротьба є щоденною.
Тож просімо, щоб наш Творець послав «Ангела миру, вірного наставника, хоронителя душ і тілес наших»(прохання із святої Літургії), який би охороняв нас від думок, що можуть віддалити від Бога, тобто від джерела нашого спасіння.
«Бо Ангелам своїм Він повелить про тебе, щоб берегли тебе на всіх твоїх дорогах» (Пс. 90.11).
Стаючи на захист Бога і того, що Боже, ми показуємо свою віру, показуємо також наше бажання протидіяти злу і боротися за добро.
У немочах наших виявляємо нашу віру і Божу силу.
Небесних воїнств архистратиги, молимо вас завжди ми, недостойні, щоб ви вашими молитвами огородили нас покровом крил духовної вашої слави, охороняючи нас, що усильно припадаємо і кличемо: Від бід ізбавте нас як чиноначальники вишніх сил.
Собор Архистратига Михаїла і всіх безтілесних сил.
Євангеліє від Луки 10, 16-21