Рідкість побачити священика на вулицях міста у теперішній час, швидше можна зустріти вивіску філіалу якогось банка, але коли циган бачить священика і двері банку, чомусь підходить саме до священика, щоб попросити гроші.

“Допоможи мені, отче!” – покірним і жалюгідним голосом звернувся бідолаха до постаті в довгій чорній одежі. Священик зупинився, обернувся і побачив молодого цигана. Тихий голос заспокоїв: “Добре, допоможу із радістю”. Юнак зрадів і простягнув руку. А священик витягнув руку із кишені, в долоні виднілись чорні чотки. Потім припідняв свою праву руку, пальці якої були якось дивно складені, і зробив знак святого хреста над юнаком, пролунали слова молитви: “Хай благословить тебе Господь милістю Своєю…”.
На великий подив циган відхилився і схрестив руки над головою, немов захищаючи себе від якоїсь небезпеки: “Що ти робиш? Я ж просив милостиню!”.

Священик покірно схилив голову і сказав: “Ти звернувся до мене, бо побачив, що я священик. А я даю те, що маю і що мушу роздавати”. Потім поглянув у очі молодика: “За іншим потрібно звертатися до інших”.

Бажаючи сперечатися, циган крикнув: “Ти хіба віриш у Бога?”

Люди, почувши крик, обернулись і побачили священика, що стояв із схиленою головою і цигана, що дорікав у голос, критикуючи за те, що той його лише поблагословив. Постійно чулося: “Мені потрібно допомоги!”

Коли той закінчив “проповідь”, священик знову сказав: “Добре, я хочу тобі допомогти. То ти хочеш благословення чи ні?”

Той відповів: “Ні, не хочу. Хочу лише гроші”.

Ось і роздумуєш: “Чи дійсно той священик вірить в Бога?”. Адже він грошей не дав, а хотів дати благословення у яке щиро вірить. Чи можна виміряти віру по тому, що ти даєш гроші? Існує вислів Єванегелії: “по вчинках пізнають вашу віру”, а хіба це стосується лише дарування матеріальних речей?

Може через “добрих людей” і виникло переконання, що підходити до віруючих людей потрібно найперше задля грошей? І що найкраща та Церква, яка дає тобі гуманітарну допомогу, допомагає грішми, забезпечує тебе харчуванням, роботою та іншим, тобто матеріальними речами.

А коли даєш милостиню, інший відчуває, що це робиш заради віри в Бога і заради віри в те, що життя жебрака зміниться?

Якщо так, то жебрак, якому дають гроші біля храму не мав би ціле життя бути жебраком, не сидів би скраю храму постійно. Адже твоя віра і діла милосердя мають спонукати, до зміни у житті, до навернення, до святості. Ти маєш давати йому надію на вихід із того становища, що змусило його піти на такий крок.

Не шукайте собі скарбів на землі, шукайте на небі!

Якщо ми щиро віримо і проповідуємо, що потрібно шукати скарби на небі, то чому так мало звертаємо увагу іншим на це? Особливо тим, котрі просять земних скарбів? Скільком жебракам ти, дарував духовні скарби? А скільком ти показав лише свою доброту, що дається із надлишку?