[1]Жінка підійшла до мудреця і з глибокою вірою запитала: “Що маю робити із своєю дочкою, яка зараз переживає нелегкий етап свого життя”… Далі був довгий монолог жінки, який був багатий на детальні описи помилок дочки, і, найголовніше, був різкий натяк на те, що дівчина руйнує плани життя ідеальної матері, зразкової сім’ї.
Коли монолог закінчився, запала тиша. Після цієї паузи мудрець показав матері два предмети. Потерши їх між собою, запросив доторкнутись до них. Коли жінка доторкнулась, вона відчула, як якась сила подіяла на неї і завдала легкого болю. Вона скрикнула і відійшла.
Перелякані очі жінки дивились на усміхнене обличчя мудреця.
– Це електрика… вона може допомогти людині і може завдати болю, ба й навіть, смерті. З нею потрібно правильно поводитись, використовувати за призначенням.
Жінка далі злякано дивилась і не розуміла суті сказаного. Шок був досить несподіваним.
Мудрець не розгубився, показав на якийсь стовп і запитав:
– Он там проходить лінія електрики, вона має більше електрики, отож і більшу силу. Хочеш доторкнутись до неї?
Тільки тепер жінка вперше усміхнулась і сказала:
– Я що нерозумна покалічити своє життя?
Деколи ми не дозволяємо робити малих помилок нашим дітям і потім маємо т
рудність прийняти факт, що великі помилки, які стали першими помилками, вже набагато важче виправити чи застерегти від них.
Найгірше те, що дехто уявляє себе зразковою мамою чи батьком тільки через те, що не помічає, як діти поводяться нечемно.
а ще дехто каже: очі не бачать, серце не болить… ага до пори, до часу
Ти дозволяєш своїм дітям (друзям) робити малі помилки? І вони тобі про них розказують?