Як жінка – жінці
У пориві гніву і гордості, у наріканні на всіх, на кого можливо, жінка була вперта серед хаотичного безладдя у своїй бездіяльності …
В хвилину тиші почулись слова:“Ти виграла, але втратила чоловіка …”.
Спочатку вона не приділяла значенню цим словам, а через хвилю – була немов шокована, а більше того – приречена …
Глибина слів цього чоловіка закликає до роздумів:
Справді…
Жінка може виграти у чоловіка своїм непослухом, але відразу втратить правду, бо у шлюбі обіцяла перед Господом послух своєму чоловікові.
Жінка може виграти у чоловіка своєю гординею і возвишеністю, але втратить покору, яка є найбільшою вартістю в очах Господа і шляхом до святості.
Жінка може виграти у чоловіка у суворих суперечках своєю второпністю та хитрістю, але тоді ж загубить спокій, мир, злагоду у сім`ї.
Жінка може виграти у чоловіка своїм лінивством та байдужістю, але загубить радість, щастя, стабільність та сімейний затишок.
Жінка може здобути “свободу” від чоловіка, але відразу здобуде втрачений зміст життя, який веде до темряви одинокості.
Жінка може виграти у чоловіка все … , бути переможцем у всьому і може відразу втратити також:
– чоловіка, котрий зможе покинути її, або ж стане на шлях: безділля, пияцтва, депресії, гульні і т.д
– дітей, які стануть “дітьми вулиці” і безбатченками
– близьких, які будуть хвалити, але не замінять того, що тільки рідна сім’я може дати ?
Тож варто задуматися, чи варто:
– здобувати незалежність, коли любов може бути лише у єднанні?
– змагатися у суворих суперечках і доказах правоти, коли любов шукає самозречення, розуміння, є терпеливою і шукає лише миру?
– виснажувати себе у постійних конфліктах та отримувати гіркий наслідок: неспокій, хвороби, біль, печаль, якщо любов зціляє, утішає, втамовує біль, приносить радість.
– впадати у відчай і мстити – залишитись самотньою, безпомічною, використаною з втраченим змістом життя … .
– жити в гордості своєї правоти та втішатися почуттям перемоги, якщо в майбутньому будеш шукати,, щоб тебе хтось захистив, допоміг і дозволив побути слабкою?
А може краще пригадати подружню присягу, даруючи чоловікові любов, послух подружній, вірність, чесність, запевняючи цим життя разом аж до смерті в радості і смутку, тузі і горі, труднощах і перемогах та з Божою допомогою дійти до вічності, кожного дня бачачи один в одному нову і неповторну людину.
У кожного в житті є період трудностей. Кожний стоїть перед вибором як же прожити цей час. Християнин робить все по-Божому. Тоді і стається по-Божому. У іншому випадку буде по-іншому, тобто не по-Божому.
Дуже гарно! Присяга це не пусті слова.
Дякую за чудову,як завжди,статтю!!!Наше життя повинне бути присвячене ЛЮБОВІ,а не нашому верховенству над іншими.
Взаимопонимание и любовь в семье, два основных и главных фактора в формировании семьи. Семья это не спортивная арена и не трибуна, где проходят состязания на самого сильного, быстрого, умного. В согласии любая проблема решается согласованно. Я не думаю, что муж всегда может главенствовать в семье. Бывает так, что женщина берет на себя большую ответсвенность за принятие тех или иных вопросов. И если в семье приемлема такая форма сосуществования и приносит пользу всей семье, значит в семье царит мир. Семья это гнездо, которое строится годами. Умение прощать, умение брать на себя отвеьсвенность, умение органтзовывать быт семьи лежит на плечах обоих супругов. А сколько терпения надо проявлять, когда возникают проблемы и трудности. И еще семья есть единный мозговой центр, центр единомышленников. Это делает всех членов семьи счастливыми.
Мені видається, що у таких випадках дуже важливо мислити цілісно, тобто як одна сім”я. Не як жінка, не як чоловік, а У ЄДИНОСТІ(!). Просто тоді можна справді зрозуміти (напевно, бо сама ще точно не знаю:):)що сім’я – це не змагання (як це було вдало зазначено Софією), але радше прагення якнайбільше дати добра тому, хто поруч…Навіть через можливий поступ чи компроміс зі свого боку…