Остання сповідь, або остання брехня

Loading

Вмирає чоловік. До нього заходить священик, щоб допомогти Йому примиритися із Богом і відійти у вічність із чистою душею. Оскільки чоловік ніколи не сповідався, то йому дали зразок по якому потрібно готуватися. Це мало би допомогти бути спокійним на сповіді, хоч першій і мабуть останній. Чоловік був свідомий, що це мабуть останні години земного перебування.
В голові пролітало життя, а уста несміливо називали гріхи. З кожною хвилиною ставало все спокійніше, бо чоловік звільнявся із тягарів, що ніс ціле життя і йому ставало легше. Згідно написаного в молитовнику він на останок промовив: “каюся щиро і обіцяю навернутися …”
На якусь хвилину священик зупинився і непередбачено задумався. Здивовано повторив: навернутися?
“Щось не так?” – запитав чоловік, дивлячись у молитовник і перевіряючи текст.
”Ні, все добре. Вибачте. Хай Бог прощає всі ваші гріхи з цілого життя” – священик почав читати молитву. Незабаром колишній грішник переставився у вічність.

Виходячи з кімнати, задумався: Чи вартує відкладати все на останній час? Знаючи, що не буде часу для виконання того, що було обіцяно.

Наступного дня на парафії прозвучало оголошення: Не відкладайте св.Сповідь на  останні дні посту. Не обманюйте себе і Бога. Всі насторожилися…

Пояснення було просте: “Залишається мало часу на виконання того, що будете обіцяти на сповіді. Піст завершиться. Тому не встигнете виправити те, що мали виконати в часі посту.  Все потрібно робити вчасно. А каятися – особливо. Пам’ятаймо: найважливіше те, що може прийти час, коли ми дійсно не будемо мати не тільки часу на навернення, але може забракнути часу, щоб виконати накладену покуту”.

Що є для тебе Великодня сповідь?

Галочка, щоб відбути?
Жест дружби, щоб за компанію піти зі всіма?
Послух батькам, щоб не надоїдали?
Комфорт для душі, щоб легше стало?

Якщо чесно, то сповідь – це частина твого життя, де ти кажеш собі і Богові, що змінишся!
І не тільки це обіцяєш …

4 коментарі до “Остання сповідь, або остання брехня”

  1. Слава Ісусу Христу! Хочу поділитись своїм шляхом до сповіді. Ще рік тому, сповідь була для мене галочкою, щоб відбути. Я скажу чесно, чомусь боялась сповіді, тому що завжди очікувала осуду за зроблене. Ходила раз на рік у часі великого посту, бажано в передостанній тиждень. Йшла, бо так було потрібно, хоча б раз на рік. Але напевно в житті бувають хвилини, коли приходить розуміння, що сповідь дуже потрібна, але скоріше не так сповідь, як просто духовна розмова. На сьогодні часто сповідаюсь. Не можу сказати, що в своєму житті я маю тяжкі гріхи, в яких треба розкаятись, а навіть прості провини не дають спокою душі. А ще зрозуміла одне, що потрібно сповідатись одному священику, і я обрала собі духівника. Ніколи не думала, навіть не уявляла, що сповідь приносить звільнення від страху, проблем, нерозуміння, душевного болю. Після сповіді стаю щасливішою, якщо так можна сказати.

  2. Исповедь для нас -есть этап прехода от состояния несовершенства к состоянию совершенства. Каждый раз исповедываясь, мы каемяс в грехах, а раскаявшись, стараемся не повторять того, о чем сожалеем. Мы не должны повторять своих грехов. Исповедь учит нас быть твердыми в своей вере, учит нас ясности ума, ведет дорогой правды и чистоты. Благодаря исповеди мы сможем прийти в Царство Божее. И если мы хотим быть с Богом, хотим быть похожими на него, то и должны жить по Божьим законам. Господь принимает каждого , кто прийдет к нему даже в последний час. Лучше не опаздывать. Но не всем данно быть первыми, кто-то должен быть последним. Я думаю, исповедываться надо тогда, когда этого просит душа. К исповеди надо созреть. А вот в духовной беседе, человек раскрывается непоизвольно. Делится своими мыслями, раскрывает свой внутренний мир. Духовные беседы подпитывают нашу душу, подсказывают нам, раскрывают наши ошибки. В духовной беседе человек созревает и готовит себя к исповеди.

  3. Слава Ісусу Христу!Дуже дякую за гарні приклади.В сьогоднішньому часі особливо потрібно застановлятися над покаянням,яке потрібне кожній людині.Непотрібно себе обманювати марними та пустими сподіваннями про спасіння без Св.Тайни сповіді,яка є Госоднім даром(в ній найбільше можемо пізнати велику любов Нашого Бога).Йому потрібне не мудрування наше а щире каяття,яке доломоже нам пізнати а пізніше прийняти Божу любов.

  4. справді, для того щоб приступити до святої тайни сповіді, чи вперше, чи далеко не вперше потрібна відвага. для мене тепер є потреба сповідатись чи не щотижня. з одного боку я думаю чи не зловживаю (можливо поррібно довше памятати, що постановляла поправитись зі своїх слабкостей), а з іншого – як приступати до обіду не помивши руки? Для цьго не обовязково бути цілим у болоті. Як приступати до святого Причастя, коли в серці нема миру, чи стояти осторонь і дивитись як інші йдуть?!
    Погоджуюсь, що дуже добре сповідатись в одного священника, він уже, як Господь, називає тебе на ім”я, знає твої проблеми і може допомогти доброю радою.
    я особито дуже сумую за духовними бесідами, але стидаюсь спеціально для цьго телефонувати до отця. певно, як тіло потребує їжі – душа потребує духовних віднов.
    Після сповіді і причастя відчуваю крилця за плечима, але в суєті та неуважності з часом губиться це відчуття. тоді знов поспішаю до сповідальниці.

Залишити відповідь