Юнак підійшов до духовного наставника і признався:
– я не розумію цілі Посту. На початку посту відмовився від м‘яса і солодкого, але ще не було такого дня, коли би я не думав про ці страви. Скажу відверто, що чекаю не дочекаюсь того дня, коли би насолодився їх смаком. А ти, мені казав, що піст допоможе мені уникнути помилки Адама і Єви, які порушили свій перший піст і согрішили. Мені такий піст радість не приносить. Він забирає у мене радість від життя.
Старець довго мовчав.
– Так, піст є для нас, щоб ми навчились відмовляти собі. Спочатку ми відмовляємо те, що нам дозволено і випробовуємо нашу силу волі. Так можемо побачити, наскільки ми готові боротися із спокусами, тобто відмовляти те, що нам може зашкодити. Але це ще не все.
Потім старець попросив піти за ним. Вони вийшли на один пагорб. Надзвичайна, раніш небачена природа відразу заворожила своєю красою. Юнак стояв і насолоджувався великим просторами, вдихав свіже повітря на повні груди. Вітер лагідно розвівав його волосся і дарував прохолоду у сонячний день. У цій хвилині радості монах сказав:
– ну, що йдем далі? Я тобі, хочу ще дещо показати.
Не хотілось покидати місце дароване Богом, але потрібно було йти далі, щоб побачити ще щось інше. Вони йшли довго і мовчали всю дорогу. Юнаку не було скучно, він далі насолоджувався у своїй пам’яті спогадами про побачену красу. І ці спогади перервав мудрець. Він показав рукою на одне дерево, що починало зсихатись, тобто гинуло. Наступні години ми рятували дерево.
Змучились і сіли на відпочинок. І тут старець відкрив свої мовчазні уста.
– Ось, так є у нашому житті. Як би ми не залишили те чудове місце, ми би не побачили цього дерева. Ми би не врятували йому життя. А тепер подумай про твій піст.
Ти відмовився від одного, але чи ти взяв собі щось інше, чи ти замінив те, що залишив?
Піст нас привчає до того, щоб ми не тільки відмовлялись, але ще й приймали.
Піст є не для муки і страждань, але для жертви себе тим справам, на що раніше ніби не вистачало часу.
найбільше мені сподобався зміст цмих речень: “Так, піст є для нас, щоб ми навчились відмовляти собі. Спочатку ми відмовляємо те, що нам дозволено і випробовуємо нашу силу волі. Так можемо побачити, наскільки ми готові боротися із спокусами, тобто відмовляти те, що нам може зашкодити.”
дійсно, навіть з тією самою їжею яскравий приклад. поставив собі , наприклад, обмеження на солодке. а потім з друзями був у кафе, вони пиріжки їдять і ти думаєш: “а чи мені можна таке їсти? я ж пообіцяла не їсти солодкого…” далі питаєш з чого зроблене тісто в цих пиріжечках. продавець говорить, що не знає. друзі кажуть:”ну раптом що, скажеш собі, що не знала, з чого те тісто зроблене”. ти купуєш, їси той пиріжечок,смакуєш.
і от зараз подумати: коли перед тобою постане спокуса, яка веде до гріха, але спокуса не пряма, спокуса завуальована, опосередкована, чи ти так само не поступишся перед нею, чи не згрішиш, виправдавши себе тим, що явного гріха не вбачав у своїх діях?…
піст – прекрасний час, коли можна наблизити свою подобу до Божої, стати ближчим до свого Творця, навчитись чути його. обмеження у звичайному нашому буденному житті допомагають мінімізувати плотське і збільшити простір для духовного.
тому, піст – це період великої радості, очищення, вдосконалення себе, налагодження стосунків з Богом, навчання…
інколи, то дуже легко дається – піст. І душа готова до посту, а інколи… важко себе “заземлити”, важко налащтувати себе на щось тонше… таке, щоб зачепило душу, щоб піст набрав духовного змісту…
говорили з друзями стосовно посту:хто і як його проходить.особисто я у цей час не можу себе впізнати.
Багато говоримо про відмову у їжі.Але найперше піст – це ще обмеження язика, очей,думок.Це іноді важче вдається,ніж обмеження у зайвих калоріях
Мені сподобалася думка про піст ось яка: піст – це переступ, ти поставив мету – у часі посту її досяг – і вже більше не вертаєшся до своєї вади. Ото сила! Чесно, мені ще не вдалося таким чином переступити поганні звички. Може не з відти копаю? А як ти думаєш читачу? Яким є твій рецепт переступу?
Цікава історія, довго над нею роздумувала. Дуже важко заставити себе відмовится від того,що найбільше хочеш, а замінити його іншим. Незважаючи навіть на те, що добре знаєш, ця річ є набагато важливіше для твоїх ближніх і тебе самого. Під час посту найбільше спокус – як з цим боротися?
Думаю, найкращий піст – відмовитися від себе, заради ближнього. Замісь сигарет СОБІ – купити булочку бомжу (КОМУСЬ). І так в багатьох речах замість СОБІ – КОМУСЬ. А що, кому, і замість чого – то кожен може проявити свою особистість.
Слава Ісусу Христу!
Добре про піст сказав пророк Ісайя (58:5-8)
5 Хіба ж оце піст, що Я вибрав його, той день, коли морить людина душу свою, свою голову гне, як та очеретина, і стелить верету та попіл? Чи ж оце називаєш ти постом та днем уподоби для Господа?
6 Чи ж ось це не той піст, що Я вибрав його: розв’язати кайдани безбожности, пута ярма розв’язати й пустити на волю утиснених, і всяке ярмо розірвати?
7 Чи ж не це, щоб вламати голодному хліба свого, а вбогих бурлаків до дому впровадити? Що як побачиш нагого, щоб вкрити його, і не сховатися від свого рідного?
8 Засяє тоді, мов досвітня зоря, твоє світло, і хутко шкірою рана твоя заросте, і твоя справедливість ходитиме перед тобою, а слава Господня сторожею задньою!
Піст – це не морення тіла свого голодом, а – ДІЯ, що керується любовю до ближнього.