Коли людина має труднощі, то вона час від часу себе запитує: «чому є так і доки це все буде тягнутися?»

Це природно шукати причину твоїх проблем і мріяти про їх вирішення. А якщо не можеш вияснити, що є причиною? То що?

Дійсно у нашому житті є багато запитань і мало відповідей. Хоча, якщо задуматися, то все вияснюється з часом або само відпадає як непотрібне. І це є доказом старого твердження: все знати не можна! А чи потрібно знати все? Спокуса знати все переслідує кожного, але лише зріла людина уміє серед всього запропоновано вибрати саме те, що їй потрібно. Хто хапається за все, той в кінцевому результаті мало буде мати щось доброго.

Людство зі свого досвіду дійшло до простого висновку: твоє теперішнє залежить від твого минулого, тому те, що маєш тепер – це плід твого минулого. Посіяв добре і вчасно, значить і урожай буде добре. Зібрав його добре і вчасно, значить і будеш мати що їсти, і т.д.

Цей простий ланцюжок тягнеться через ціле наше життя.

Люди завдяки цьому принципу дають пояснення і негативним явищам: «хто сіяв, той не має що збирати», «само з неба не паде», «якби не скакав, то ніжки би і не зломав». Наші хвороби – це наслідок. І тому лікар намагається віднайти корінь хвороби, щоб дати ефективні ліки, які вилікують людину, а втамують лише її біль.

Що робити, коли не можливо вияснити причину? Або, коли цей процес вияснення принесе ще більші ускладнення?

У історії із Сліпонародженим (Ів. 9.1-38) сталось щось подібне. Люди звернулись до Христа як до психолога, як до лікаря, очікуючи від нього пояснення причини хвороби. Христос дає відповідь: «щоб ділам Божим виявитись на ньому». У цій відповіді немає минулого, а є майбутнє! Таким чином немає ні діагнозу, ні пояснення причини. Є надія! Є віра у Божу волю! Є виявлення Божої Сили!

Христос закликає дивитися у наше минуле лише для того, щоб розкаятися і змінити своє життя. Після покаяння людина дивиться на світ світлими очима. Каже Христос «І поки я у світі – я світло світу». Ми можемо з певністю сказати: «поки Христос у нас перебуває – Він є нашим світлом» А де є світло, там не має засліпленості від: гніву, заздрості, підозри, лукавства, гордості, неуміреності, страху, невпевненості і всього, що людину закриває у собі, у своїх слабостях і помилкових переконаннях.

Саме тому постійно потрібно просити, щоб Христос просвічував нас, щоб був нашим світлом. Коли світло освічує, ми бачимо все ясним. Так само, коли будемо дивитися на наше життя, особливо на труднощі у нашому житті, то пригадаймо слова Христа, Його науку: щоби Христос сказав на це?

Ти маєш труднощі у житті?

Може це для того – щоб ділам Божим виявитись у них?