В цю неділю згадуємо Святих Отців І Нікейського Собору 325 року.
На початку IV ст. Христова Церква після переслідування отримала свободу. Це був урочистий етап в історії, але разом з цим почався період іншого випробування. Почали поширюватися різні вчення, що часто не мали єдності із вченням Ісуса із Назарету. Таке вчення з часом назвали ересями. Однією із перших, явних та небезпечних була аріянська єресь.

Проти фальшивого вчення священика Арія, який заперечував божество Ісуса Христа, відважно виступили єпископи, які зібралися на цьому Соборі, і не одному з них довелося багато за це постраждати, відстоюючи перед ворогами правдиве вчення та істину Христа.
Сьогодні після празника Вознесіння Господнього, коли згадуємо у читанні Євангелії Архиєрейську молитву Ісуса Христа,   ми вшановуємо святих отців, які оборонили правдиву науку в Триєдиного Бога і божество Ісуса Христа і заповіли нам передавати з покоління в покоління Євангельські поучення.
Традиційність у церкві
У нашій Церкві крім Святого Письма фундаментом віри є також Свята Традиція: це передання святих Отців, їхні рішення, їхні писання, це Богословська спадщина  первісних церковних спільнот, Богослужбові тексти.
Для нас  дуже важливо, щоб продовжувати те, що було перед нами. Бо початком є Христос, продовженням є апостоли та їхні учні, потім були учні учнів та апостолів, а тепер є ми.

Саме тому, ми маємо бути на сторожі Традиції і не спокушатися на новизну, що походить не знати звідки. Коли продовжуємо духовість наших духовних предків, ми маємо певність, що стаємо учасниками того Спасіння, що приніс Христос. І таким чином не ставимо під сумнів правильність у сприйнятті Його Діла Відкуплення.
У сьогоднішній час далі продовжується хвиля поділів і нових форм християнства, які тепер явно говорять, що вони є нетрадиційні християни. І це виявляється не тільки у нетрадиційному вченні Божої Науки, але й у не бажанні єдності із християнами.
Творячи різні форми молитви та Богослужень, прослідковується бажання відрізнитися і створити “щось нове і своє”. Ось, цього і ми є маємо остерігатися. Церква – це бізнес, у якому може бути боротьба за клієнтів. Використати Бога і те, що Боже, у своїх цілях – це не по-християнське і далеко від Божої волі.
Форма молитви не може бути, причиною поділу і заперечення правдивості віровизнання іншого. Адже форма – це тільки зовнішнє, тому треба заглибитися в суть.
Коли помилка іншого може стати кроком до покращення
Не секрет, що у Святій Церкві помилки окремих людей створили деякі замішання і підштовхнули багатьох до засуду. Так гріх однієї людини вплинув на те, щоб інша людина зробила ще більший гріх – створила розділення.
“Не можливо, щоб не було спокус у світі, але горе тому, через кого приходять ці спокуси.”
Коли бачимо трудність між християнами маємо наслідувати традицію Святих Отців Собору, тобто збиратися разом, молитися і докладати усіх зусиль, щоб зберегти єдність.
Таким чином помилка іншого може стати кроком до покращення. Єресь Арія та інших стала причиною, щоб стала ясність у визнанні віри. Так виник “Символ віри” і удостоївся увійти до рівня молитва, яку ми постійно творимо на Божественній Літургії  “ВІРУЮ”.