- Духовні роздуми - https://www.rozdum.org.ua -

Проповідувати Боже Царство може той, хто почув поклик від Бога і пішов за Христом

[1]

Дорогі у Христі, у другу неділю після зіслання св.Духа згадуємо про покликання перших учнів. Зауважмо, що це були прості люди, які були покликані до виконання апостольської місії.
Читаючи цей уривок, народжується подив від того, що Христос вибирав своїх “спів-працівників” немов випадково, за принципом: хто трапиться на дорозі, того і покличу. Вибирає не за ознакою талановитості та минулого професійного досвіду, не з причини заслуг чи достойності. Господь дарує своє покликання усім, кого зустрічає.
Згадує апостол Павло:
«Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих, і безсильне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильних, і незначне світу та погорджене Бог вибрав, і те, чого не було, щоб знівечити те, що було, щоб жадне тіло не величалося перед Богом» (1 Кор. 1, 26-29).
Всіх покликаних об’єднує те, що всі потребують Божого Царства, всі є Божим сотворінням і всі вони відкликнулись на поклик Спасителя та пішли за Ним.
Висновок напрошується простий: Проповідувати Боже Царство може кожен, хто почув поклик від Бога і пішов за Христом.
Бути духовною людиною, молитися, ходити до церкви, читати та Пізнавати Боже Слово, проповідувати Божу любов – це не є професія, але це покликання для кожного з нас. Це служіння Богу і людству. Саме тому священик не може мати професію як “священик”, він слуга. Саме тому церковні люди (ті, що беруть активну участь у церкві) не можуть сприймати своє служіння, як робота на підприємстві – це служіння. Саме тому проповідь Євангелії – це діло кожного, хто повірив Христу, тобто і твоє діло!
Бог у Своїй простоті кличе кожного із нас: у міру своїх можливостей служити Йому та людям, проповідуючи Євангеліє, поширюючи Царство Боже.

Коли помагаємо іншим – найперше спасаємо самих себе
Коли Боже світло наповнює душу людини, то вона починає випромінювати любов, доброту та інше, що дароване Богом. Ближні це відчувають відразу. Людина не може втримати в собі це світло чи приховати всі ці Божі дари. У неї народжується бажання роздавати із радістю іншим, хто ще не має.
Тому слід добре задуматися на своїм життям і чітко дати відповідь:
Чи ти поширюєш Боже Царство? Якщо ж ні, то чому?
Може ти його сам не маєш? Може ти, ще не прийняв поклик Бога і не пішов за Ним? І якщо це правда? то…..
Тоді, як це зрозуміти: не маєш покликання, а хочеш бути в раю?
Ходиш до церкви, а чи віриш, що це Бог тебе кожного разу кличе? І те, що ти не йдеш до церкви, не молишся —- вибач, але це ти відкидаєш поклик Бога…
І те, що ти не проповідуєш Бога іншим, не розказуєш як Він діє твоєму житті, не ділишся радістю від того, що Він є з тобою, це також твоя відповідальність.

Якби апостоли так мовчали, то і я, і ти, і багато з нас також би нічого не знали.
Боже, благослови тих, хто мене наблизив через проповідь, через свідчення життя, через молитву і благословення.
Боже, благослови тих, хто і через мене недостойного прийшов до Тебе і тих, кого ще зустріну на своєму шляху.