Він же не озвався до неї і словом. Тут приступили його учні й почали його просити: “Відпусти її, бо вона кричить за нами.” Мт 25:14-30
Дивна поведінка Христа спонукає нас до особливих роздумів над цим випадком, де Господь виявляє себе мовчазним і в якійсь мірі нейтральним. Це стає ще більш незрозумілим, коли пригадаємо слова про те, що Він чекає на кожного, хто втомлений і обтяжений.
Мабуть і ми були в такій ситуації, коли наші благання і наші молитви здаються нам непочутими. Нас це ранить і особливо тоді, коли хочемо явного чуда, бо мабуть, після того, як спробувавши все, надія на Господа залишається останньою.
Ми, як і багато людей, що приходять Бога через різні труднощі в житті, шукаємо у Ньому утішення і задоволення наших потреб.
А скільки часу триває наша віра у те, що Він допоможе, або у те, як Він допоможе?
Дивна річ виходить: люди приходять до Бога, щоб бути щасливими, але коли отримують успокоєння, що за якийсь час відходять від джерела блаженства, щоб знову себе наштовхнути на нові випробування.
Коли відчуваємо мовчання Бога, тоді краще пізнаємо свою віру
Саме у таких мовчазних хвилинах ми пізнаємо себе і своє ставлення до Бога. Тоді нам відкривається причина того, чому ми звертаємось до Бога.
Якщо віруємо Йому, якщо довіряємо Його волі, то щоби то не було ми все приймаємо з радістю з Його руки. Приймаємо мовчання, приймаємо навіть протилежну нашому бажанню відповідь.
Легко є вірити в сповнення нашого бажання, важче повірити в сповнення бажання іншого, яке є протилежним до нашого.
Легко повірити в існування Бога, який робить дивні і чудесні речі, задовольняє кожну нашу забаганку, але важко повірити Богу, який з любові до нас деколи мовчить, деколи протирічить, деколи поводиться суворо. Він при цьому не перестає нас любити, бо все ж таки з часом милосердиться над нами.
Він все робить з любові і мовчить також з любов’ю
У випробуваннях віри наші бажання очищуються від егоїзму, легковажності, поверховості, впертості.
У випробуваннях віри, хто має любов, той йде до кінця і не втрачає любові.
У Бозі є ясність, але і відкритість на зміни.
У відповіді Ісуса відчувається невиразна відмова, бо посилався нате, що Він прийшов до найперше до вибраного народу, який сам Господь готував довгі роки, до прийняття спасіння. Із слів жінки-ханаанянки зрозуміло, що і погани також користали із Божого проводу, можливо вони дивились на життя Божих вибранців?
Таким чином це чудо не було би лише “фокусом” чи діянням якогось ворожбита, а дійсним доказом Божої любові і підтвердженням віри у неї. Жінка не тільки отримала бажане, але ще й утвердилась у вірі в Бога.
Йоаким і Анна пережили мовчання Бога
Ці двоє людей ввійшли до лику святих не тільки тим, що були батьками Марії, але ще й тим, що зуміли пережити мовчання Бога. До глибокої старості благали Всевишнього, щоб дав їм дітей і Господь відповів у Свій визначений день. Цю радість Різдва Богородиці будемо святкувати за кілька днів і будемо пригадувати, що Бог вислуховує молитви наші і може задля цього змінити навіть закони природи.
+ Немає коментарів
Додайте свій