Сталось так, що на безлюдний острів силою чуда потрапило троє чоловіків. І сталось у пееред різдвʼяний час. Як виявилось, всі вони були християни, але різних конфесій. Збившись із календарних днів, вони все ж таки вирішили святкувати Різдво Христове, яке мало святкуватися у найближчий час.
Коли приготування до свята завершились, то вирішили підвечір зібратися на Святу Вечерю.
Прийшов католик, підтягнувся і протестант, а …. от православний ніяк не приходив. Тоді друзі пішли його шукати.
За якийсь час побачили його спокійно сидячим у молитовній позі.
Дочекавшись поки завершить свою молитву, яка мала характер посту, вони легким жестом запросили його, кажучи: “Ходімо, вже час споживати Святу вечерю”.
Нащо той різко заперечив: “Я ж православний, а наше православне Різдво буде через 13 днів”
Mи часто намагаємося бути настільки відданими своїм принципам, що саме через них ми хочемо показати свою віру в Бога. Хоча потім сумніваємось, чи дійсно – це є віра в Бога, а може – це просто віра в свої принципи?
“Часто ми намагаємося бути настільки відданими своїм принципам, що саме через них ми показуємо свою віру в Бога. Хоча потім сумніваємось, чи дійсно це є віра в Бога, чи це є просто віра в свої принципи.”
Доволі провокативне твердження, з якого так і не видно думки автора. Хоча, може, вартує перечитати все решта щоб її зрозуміти.
В нашей жизни существуют правила, которых мы придерживаемся.Иногда эти правила, становятся догмой. А, чтобы не быть рабом правил, надо глубже познать себя, как крестьянина. Т.е. существуют исключения из правил. Поэтому, любя Бога, живя с Богом, мы разделяем Божью радость со всеми, не зависимо от веры исповедания, расы и национальности. Бог един для всех. Бог учит нас жить в любви и в мире. Поддерживать друг друга в беде и в радости. А если мы начнем бить себя в грудь и кричать , что наша вера- православная, самая правильная и лучшая, а иудеи будут протестовать и защищать свою веру, а мусульмане накинутся на нас с кулаками, и побив нас, воскликнут:”Слава Аллаху”. То не думаю, что сумеем вызвать уважение к себе, как верующие в Бога, наоборот, выразим свою глупость и непонимание сущности Божественного учения для нас, землян.
“крестьянин” наверное “христианин”.
В принципе, по человеческой натуре, хотелось бы быть полностью согласным с мнением Софии, но тогда у меня возникает вопрос о силе веры в то что исповедуешь. Если делать много компромисов и ослабливать один за другим свои принципы то можно далеко уйти.
Ми, християни повинні любити Бога, своїх ближніх і своїх ворогів, а до всіх решта ми маємо бути нейтральними, а до їх релігій – терпимими. Бо коли пані Софія каже, що вона любить всіх, то вона десь лукавить. Нам би навчитись любити тих, хто поруч, а не признаватись в любові до всіх мусульман і іудеїв, яких ми не знаємо. Ви говорите, що не потрібно битись в груди і кричати, що віра православна сама правильна і сама краща, а я кажу, що потрібно, але це потрібно починати робити серед своїх християн, бо багато з нас ще сумніваються, що лише Ісус Христос є тією Дорогою і Правдою життя, яка веде до вічності. Компроміси можуть бути в принципах, та не можуть бути у вірі.
А разве Иисус бил себя в грудь? А может он кричал громче всех: “Веруйте в Бога, Отца вашего!” Ничего этого не было. А люди шли за ним и верили в Него, стали его учениками и последователями.
для Sofia. Коли людина “б`є себе в груди”, – то вона тим хоче показати свою цілковиту переконаність в тому, що вона говорить. Чи робив це Ісус Христос я не знаю, про те, як на мою думку, Він цей жест заміняв словами: ” Істинно, істинно кажу вам…” . Чи кричав Ісус голосніше всіх? – не знаю, та думаю, що душа Його кричала дивлячись на наше гріховне життя. Бо, ще як говорив святий Августин: “Створив, ти, нас, Боже, без нас, але спасти нас без нас не можеш”.
Проте, п.Софіє, прошу мені вибачити, якщо я не так Вас зрозумів.
Спасибо за диалог. Приятно знать мнение верующего человека. Но, я хотела поддержать автора статьи, разделяя с ним его мнение. И суть заключается не в календарных сроках празднования Рождества, а в сущности нашей. На сколько мы хотим быть с Богом, и что мы делаем, для того, чтобы называть себя верующими в Бога. Подтверждению этому должны быть наши дела: уважение , милосердие , любовь к ближним и не только, терпение, доброта, честность и бескорыстие… и много ,много другого, чего нам, пока еще не хватает. Именно делами подтверждать свою веру, свою сущность истинного христианина.
Сумно читати цю статтю. Дивлячись на те, що її написав священник. Греко-католицький священник… Думаю Ви не маєте права осуджувати віруючих будь-якої конфесїї. Дата святкування прийнята не Вами. Святкується вже століттями. Та й зовсім не в тому справа, коли святкується Різдво. Справа не в принципі. Справа у догмах віри.
Не хочу обидеть Nerina, но зная автора статьи и его пасторальную работу, уверенно могу заявить, что автор хотел объединить людей разных конфессий, которые есть в его приходе, которые посещают Божественную литургию. Нам духовно надо расти. Нам нужно пополнять свои знания в этой сфере.
Даруйте, отче, але у Вашій рубриці “Ви хто?” (католик, православний, протестант, ще ніхто, атеїст, інше) так і не додалось греко-католик. І тому, вже вкотре, хочеться дізнатись, якби серед цих трьох священиків на острові були б Ви, то до кого б Ви себе віднесли: до католика чи до православного? Погодьтесь, що коли ми знаєм, що серед цих трьох – один греко-католик, то історія стає ще більш делікатною.
Щодо церковної термінології: існує віруючий християнин католик візантійсько-українського обряду. Себе так і вважаю. Інші терміни щодо такої категорії людей виникли із історичних причин, яким важко найти термінологічне пояснення згідно церковних канонів. На приватному неофіційному сайті дозволяю собі хоч і неофіційний поділ, але правильний(на мою думку).
Ця видумана розповідь нам всім показує про реальні не видумані труднощі … Простіть мені за це… Може хтось допоможе написати іншу розповідь? Може це буде пророцтво про майбутнє … а може просто зуміємо помріяти разом… буде всім радісно…
“Часто ми намагаємося бути настільки відданими своїм принципам, що саме через них ми показуємо свою віру в Бога. Хоча потім сумніваємось, чи дійсно це є віра в Бога, чи це є просто віра в свої принципи.”
В дечому я згідний з цією тезою, бо сам інколи задумуюся, чи то мій розум каже мені як має бути, чи я просто так вірю.
Але що до другої половини тези, то хочу сказати, що всі принципи будуються на основі власних спостережень, Святого Письма, цековних канонів і т.п. так що, не варто сумніватися в принципах, які побудовані на правильному грунті!!!!
дякую вам, о. Віталій, за цей сайт!!!
“Хоча потім сумніваємось, чи дійсно це є віра в Бога, чи це є просто віра в свої принципи.” останнім часом я все частіше ставлю це запитання