Що молода пара робить у першу шлюбну ніч?
Відповідь ви, мабуть, знаєте. І не одну. 😉 Є офіційна, стандартна, яка прийшла нам ще з давніх часів.
Перша ніч – це перша ніч повного дарування і пізнання іншої особи. Це перша інтимна зустріч двох, щоб з’єднатися в одне ціле на ціле життя.
Двоє відкриваються один перед одним і вже нема чого приховувати – вони стають одним тілом. Тілесне пізнання дійшло до вершини.
Наречені зустрічалися один із одним, щоб побути разом і щоб краще пізнати один одного. Тепер вони дійшли до пізнання того, що зберігали і відкладали саме на цей день.
Особливий дар в особливй день
Статеве задоволення є особливим і замінити його неможливо, як і ніяке інше задоволення дароване Богом. Господь обдарував людину цим почуттям для взаємної близькості між чоловіком і жінкою. Таким чином тягне чоловіка до жінки і жінка тягнеться до чоловіка. І ось, ця сила притягання допомагає зблизитись і бути разом, бути одним тілом.
Перша шлюбна ніч – це взаємне дарування у повноті щирості і відвертості.
Це весільний дарунок, який наречені готують одне одному. Я дарую себе тобі. Дарую лише тобі.
Ніхто інший не має права до цього подарунку. Лише ти!
Ніякий дарунок не може бути на рівні цього дарування, бо ніщо так не ціниться іншою людиною, як вірність.
Хто виховав себе у цій дошлюбній вірності, той зробив перші кроки, щоб витримати у подружній вірності на ціле життя.
«Та це все класика…»
– саме так мені відповів молодий юнак, вказуючи на те, що вже так ніхто не живе. «Всі вже все попробували і всі вже все знають. Нікого не надуриш своїми філософськими описами. Тілесне задоволення перемагає і спочатку хочеться бодай спробувати, а потім вже справа бажання….»
Саме тут приходить на думку друга відповідь на це веселе запитання: Що молода пара робить у першу шлюбну ніч?
Ми сміємось і кажемо: Рахують обоє весільні гроші!
Кажемо правду…а що, молодим робити, коли все, що мало бути у першу спільну ніч, вже давно сталось у якомусь приміщені, машині, чи хто зна де. І ось… сміх тут вже не доречний. Романтики вже нема…. і не смішно.
Смішно буває тоді, коли ми чекаємо знаної нам відповіді, а виходить зовсім інша. У цьому випадку всі очікують відповіді, яка вже стала нормою. Хоча, як не дивно, продовжуємо сміятись. Хм… можливо тому, що ми знаємо, яка мала бути правильна відповідь, але мала бути… отож, сміємось самі із себе.
Та все ж сміється той, хто сміється останній
На днях мав зустріч із юнаком, котрого покинула дівчина. Печально… разом із дівчиною пропали і перші почуття кохання, і перший досвід статевої близькості, і перші мрії на спільне життя. Тепер не знає, що йому робити. Боротися за першу любов і все решта, що було перше? А може перевернути сторінку і сказати: «так мало статись і тепер наступного разу буду більш обережніший»? Якесь рішення все ж таки буде. Зверну увагу, що він чомусь наголосив на те, що після цього трагічного випадку залишилась рана. Він почувається ображеним. Відкрився людині, відкрив свою інтимність і внутрішність, врешті решт став відчувати, що вже обоє одне тіло… і тут … радість перемінилась у сльози…Печально…
Та «перша радість» була справді радістю?
Не знаю чи можна назвати радістю, коли ти нестриманий потяг статевого задоволення ніс тебе у незнаний досвід. Страх і сум’яття супроводжували, але пізнання незнаного брало верх.
А які були думки після здійснення цього бажання?
Думки були різні… спочатку насичені повної відповідальності за спільне майбутнє і т.д. після наступних «радостей» ці геройські думки поступово починають згасати. Особливо, коли приходить час доказати свою відповідальність.
Наступні «хвилини радості» – справді радісні постійно?
Невтомне бажання отримати «радість» від статевого задоволення, якщо немає продовження і чогось більшого, то згасає, як і кожне почуття.
Спитаєте: Чому немає продовження? Все просто. Любов закінчується на самому собі. Бо себе задовільняю, використовуючи іншого. Бо недовершеність статевого акту, страх перед можливістю завагітніти, використання іншого у свої егоїстичних бажаннях – все це не веде до зближення. Все це наштовхує на розлуку. Спочатку думка про розлуку затаюється підсвідомо, а у певний критичний момент – це буде основа для прийняття логічно-випливаючого рішення. Навіть дехто так і каже: “ми вже давно були на віддалі, тепер треба лише офіційно це оформити”.
Факт, що радість таких нещирих відносин є тимчасовою, скороминаюча.
Ось тому, молоді наречені чи просто молоді закохані, вартує робити все у свій час.
Будете жити подружнім життям перед шлюбом? Хм… то тоді, що будете робити після шлюбу?
Будете мати статеві відносини перед шлюбом? Ну .. що ж, тоді у першу ніч будете згадувати цей анекдот. Анекдот про вас! Ох… як буде весело….
Та все ж свічку ніхто не тримав нікому у першу ніч, що робили молоді не знаємо.
Знаємо одне і точно знаємо, що є такі анекдоти, що молоді пари у наш час часто потраплюють у кризи, що багато розлучається, і перегоратає сторінку свого любовного роману, і так пишуться книжки…. а також анекдоти… може і “класика” зараз не в моді, та все ж гарантує постійність і випробувана часом.
Все, отче, сказано добре. Чи рахувати гроші, чи пізнавати один одного – це залежить від молодят. А, чи не погодитися Ви зі мною, що церква повинна якось реагувати на те, що до шлюбу йде не пара, а троє. І шлюб дається такий же самий. Я не кажу, що їм не повинен священик давати шлюбу, проте сам цей обряд повинен сильно відрізнятись, щоб присоромити молодят. Чужий приклад комусь таки та й стане у пригоді.
Хороша стаття. правдива
Для п.Антоніна.
А як бути із тими, котрі покаялись і твердо усвідомили, що не добре зробили? Думаю покуту вони будуть мати, найперше у шлюбну ніч. Хто ж не зміниться, той буде мати покуту ціле життя! Все виливає логічно: де нема порядку, там є хаос. А хто хоче жити ціле життя в хаосі?
прекрасна тема для роздумів – і що важливо – вона написана по-живому,по-справжньому. не просто як повчання, а як істина,яка не підлягає оспорюванню.
“Варто робити все у свій час!” Це наспраді правда. Щоб у найвідповідальніший момент ми нежалкували про скоєне, і воно не заважало нам жити.
Тема делікатна насправді, але говорити про це потрібно.Деколи нам потрібно часу, щоб осмислити, усвідомити наші помилки,поразки…Але Бог може їх перетворити нам на досвід, на здатність дивитися трохи інакше на світ і на себе,на здатність бачити…
Біле плаття як символ чистоти, фата як образ цнотливості, термін “перша шлюбна ніч” та ще купа інших символів, здається перетворилися на архаїзми, залишилась форма, змісту – ніби і не було. Розмови про такі речі, уже вважаються майже непристойними. І тепер, так виглядає, що треба встидатися ЧИСТОТИ. Тобто:
– У тебе ще не було дівчини? – Та це якось ненормально! У тебе проблеми з здоров’ям?.. або щось у тому роді.
Виходить так що те, що колись вважалось нормальним і звичайним, тепер – непристойним, і навпаки.
Слушно зазначено у статті – “Будете жити подружнім життям перед шлюбом? Хм… то тоді, що будете робити після шлюбу?”, так воно і є у пересічної більшості мені відомих пар. Для них після весілля нічого не зміниться – як жили разом, так і будуть жити, нічого нового, усе по-старому. А весілля – це так, для батьків, родини та гостей, щоб було “як у людей”.
Змінюючи партнерів, з ціллю знайти “своє” молодій людині не просто не загубитися у процесі пошуку, і у переважній більшості, думка про одруження приходить з висновком лікаря про вагітність.
На мій погляд, дошлюбна чистота є дуже важливою у стосунках між молодими людьми, це чесно по відношенню до Бога, один до одного.
А якщо двоє чистих молодят зовсім не розуміють, чому вони беруть шлюб (наприклад: бо вони хочуть одне одного. а шлюб це те. що “так треба”), тобто Бог у їхніх стосунках не є основою, що тоді?
Це дуже важлива справа, до якої варто майбутнім батькам тривало готуватися, щоб потім, не дай Боже, не залишилось поганих наслідків на все життя..
я думаю,що батьки прикладом свого сімейного життя мають давати приклад своїм дітям. Якщо вони поважають один одного,то і діти, коли виростуть цінуватимуть своїх коханих .
“Що молода пара робить у першу шлюбну ніч?”
Взагалі, це таїнство.
А що робити, — підскаже їхня земна природа.
О.Віталій, насправді, вийшла стаття-роздум ….молодого ображеного юнака, але не священника!
(«Паси отару мою»- сказав Ісус. Пасіть її правильно.)
1.Чи не Мали б ви повідомити молоді:
1. Що статеті стосунки ДО шлюбу- називається БЛУД.
2. Статеві стосунки після шлюбу – прелюбодіяння.
3. Блуд і прелюбодіяння- це РОЗПУСТА, що має одне узагальнююче слово- гріх.
4. Чи подобаються Богові статеві стосунки між людьми до «шлюбної ночі»? Ні. Тому Він каже: «Нехай буде в усіх чесний шлюб та ложе непорочне, а блудників та перелюбів судитиме Бог. (Євр.13:4).
2.Ви розповідаєте про юнака, якого кинула дівчина…з якою він жив, і називаєте це «трагедією», після якої залишилась «рана»? А чи не простіше було б назвати це простим словом: ГРІХ? Він вчинив гріх перед Богом , перед дівчиною, перед самим собою- власним тілом – і чи не є це -найбільшою трагедією у його житті?!
3. Ви розповідаєте про іншого юнака, який каже, що «часи міняються» і «що вже так ніхто не живе.».
Так –то означає – чесно, і ніхто не зберігає чесність до шлюбної ночі – бо це-несучасно.
Чи не повинен священник звернути увагу молоді на те, що у бога нема такого поняття – як застарілість Його слів, написано: «Ісус Христос учора, і сьогодні, і навіки Той Самий! «(Євр.13:8)
4.Що кажу Біблія?
– «Утікайте від розпусти. Усякий бо гріх, що його чинить людина, є поза тілом. А хто чинить розпусту, той грішить проти власного тіла.
Хіба ви не знаєте, що ваше тіло то храм Духа Святого, що живе Він у вас, якого від Бога ви маєте, і ви не свої?
Бо дорого куплені ви. Отож прославляйте Бога в тілі своєму та в дусі своєму, що Божі вони!» (1Кор 6:19)
Кожна людина. Роблячи непотребства – грішить проти власного тіла, яке є – ХРАМОМ ДУХА СВЯТОГО.
Чи не так, о.Віталій?
– Чи не написано: «…блудників та перелюбів судитиме Бог»(Євр.13:4)?
– Чи не написано: « Блаженні, хто випере шати свої, щоб мати право на дерево життя, і ввійти брамами в місто! А поза ним будуть … розпусники…».
ПОЗА брамою – це значить, не ввійдуть у Царство Боже розпусники.
Чи не так,о.Віталій?
– «Хіба ви не знаєте, що неправедні не вспадкують Божого Царства?
Не обманюйте себе: ні розпусники, ні ідоляни, ні перелюбники, ні блудодійники, ні мужоложники,
ні злодії, ні користолюбці, ні п’яниці, ні злоріки, ні хижаки Царства Божого не вспадкують вони! « (1 Кор.6:9-10)
Чи не так,о.Віталій?
Готуючи цю статтю, о.Віталій, треба було КРАЩЕ підготуватись.
Бути лояльним у питаннях гріха- це означає «похваляти гріх».
Слава Ісусу Христу! справді дуже важлива тема ХХІ ст. одне дуже жаль, складається враження, що велика кількість молодих людей не задумується над цим питанням! Але й тішить те, що все таки є й такі, які вважають, що на все свій час! Дякую!!!
До DaLes
Але як почитати далі 1Кор.7 (після 1Кор.6) то можна вже знайти що те що ви назвали “2. Статеві стосунки після шлюбу – прелюбодіяння.” є тим, що Павло радить людям для уникнення розпусти. Звісно можна дискутувати про точність чи неточність застосованих слів, але ж “цитати” також треба аналізувати в контексті а не наводячи їх окремо.