У першу неділю після торжества Воскресіння Христа ми згадуємо про подію, яка не приносить слави для апостолів, адже описуються їхні слабі сторони. Спочатку вони були залякані від страху перед переслідуваннями, а тепер повні різних сумнівів та непорозумінь, що хитають віру. Та все ж таки у цьому всьому бачиться певна логіка і відчувається умілий педагогічний підхід Учителя, який залишає завжди право вибору та вміє очікувати зрілого рішення. Син Божий виховує віру у своїх послідовників, бо “хто у вірує, той спасеться”!
Його називають Тома невіруючий, але потрібно пам’ятати, що він перший з тих, хто визнав Христа за “Господа і Бога”
Багато чого взяла народна культура із Євангелії, але не до кінця взяла, на жаль. Коли говоримо вислів “Ти, як Тома невіруючий”, хочемо підкреслити недовірливість особи і кажемо цей вислів як докір. Але чи це справедливо порівнювати невіруючих із св.Томою? Адже ця історія має дві частини.
Перша – це духовна трудність апостола, бо не зміг відразу повірити, а друга – це визнання віри “Господь мій і Бог мій”!
Святий Тома один із перших, хто вживає такі слова та ще й із великим переконанням, звертаючись до воскреслого Христа, визнаючи Його за Бога.
Ще недавно Ісус запитувався: “За кого мене мають люди?” І ніхто не насмілився сказати, що Слово Воплочене, котре оселилось між нами, є Сам Бог! Св.Тома робить визнання віри сміливо і глибоким переконанням.
Можемо подивляти цього апостола, котрий не мав страху виявити свою духовну слабкість через те, що зміг повірити! Залишився щирим і відвертим перед своїми друзями та перед самим Богом. Не захотів фальшивити і зробити вигляд фальшивої побожності і віри. Поставив умову і не зупинився у пошуках істини.
Із воскресінням Учителя воскресає також віра в учнів!
Зауважмо, що після воскресіння, після особистої зустрічі із Христом сумніви поступово відходять і все стає ясніше. Бог об’являється у Своїй повноті поступово. Сам Христос говорив до людей, які мають великі труднощі: “Просіть і вам буде дано, шукайте і знайдете, стукайте і буде вам відчинено”.
Духовна слабкість учнів нас не розчаровує, навпаки дає ще більшого завзяття наслідувати їх, тобто йти до самого кінця!
Праведник хоч падає, але встає, щоб далі продовжувати свій шлях. Учімось від Святого апостола Томи шукати правду і скріплювати свою віру, аж поки ми не досягнемо мети. Не зупиняймося на половині шляху, на половині радості, на половині віри.
Йдімо завжди вперед до довершеності у Домі нашого Отця на зустріч Воскресінню!