A якщо я цього не маю, що мають інші? Які виникають думки? Хто тебе навчив цих думок? Вони тебе спонукають до добра чи …? Історія про чоловіка, що народився незрячим наштовхує нас на роздуми про людське щастя і нещастя, яке часто пов’язують із Божим благословенням. Чи дійсно нестача в чомусь – це брак Божого благословення чи покарання за гріх?

Всі ми різні люди і маємо неоднаково.
Навіть, якщо і були різні ідеологи, що хотіли зробити рівність, то цього натхнення все рівно не вистачило на довго. Бути різними і мати по-різному – це є частина нашої неповторності, нашої оригінальності – це задум нашого Творця. В цьому полягає прекрасність взаємодоповненості: хтось має те, що не мають інші, але інші мають те, що той не має.
Людина не була зроблена на фабриці, як якась “штамповка” чи “заготовка”. Кожна людина  – це неповторне створіння, яке продовжує творитися ще від самого сотворення світу. Відгомін творення відчутно і по-сьогодні в кожному із нас.

Завершення цього чудесного плану буде при кінці цього світу із воскресінням мертвих тоді, коли ми перемінимось і будемо взяті зі Господом. Там і буде повнота щастя людини в самому Бозі, а поки ми на цій землі, ми приречені відчувати різні недомагання і недостачі. Та ж і це можна з Божою допомогою перейти.
Краще війти в Царство Боже, не маючи чогось, ніж бути у вогні пекельному, маючи все.
Дехто порівнює себе із іншими і відчуває себе гіршим, бо бачить, що має чогось менше ніж інші. Саме з цього починається трагедія людини – з порівняння, або краще сказати ПРИрівняння.
А, ще хтось підкаже, що нестача чогось – це ознака якось кари, і таким чином для людини почнеться справжня мука.
У переконанні давніх людей було те, що ознакою благословення було мати щось. Коли ти маєш, значить тебе Бог благословив. Так і казали: мене Бог благословив тим і тим. А от, коли щось бракувало, тоді казали, що мене цим Бог не благословив і висновок був простий – я не благословенний.
До такої категорії нещасних людей відносились ті, що не мали свободи і були рабами, не мали землі і жили в наймах, не мали дітей чи якихось матеріальних речей. На таких “неблагословенних” дивились із презирством і ставили штам  “проклятого грішника”, який має повністю спокутувати  за свої провини чи за провини свого роду. Як це вказали  сліпонародженому(Ів 9:1-38 ) .
Господь відкриває іншу причину так званих “людських нещасть” –  щоб діла Божі виявились!
Якщо подивимось на наше життя, на наше минуле, то побачимо, що багато змінилось з часом і те, що було нестачею, а було дійсно необхідним, то через деякий час ми отримали. А, що не було конечним, то потреба в ньому і сама відпала. Складається враження, що Бог дає все у свій час. Потрібно лише залишитися Йому вірними і дочекатися.

Поглянь на своє життя і ти побачиш, що Бог дав тобі останнім часом немов затримував саме на той момент. А ще скільки очікує тебе? Основне продовжувати вірити і слухати Христа і не приймати припущення і здогади якихось “мудрагелів”, які то і роблять, що послаблюють віру у Боже милосердя і доброту небесного Батька. Саме Він дає дітям своїм всі необхідні дари у свій час, щоб осягнути Царство Боже приготоване їм ще перед віками.