На днях мені дорікнули, що я лицемір. Пояснення було дуже просте: “На проповідях говориш одне, а от у житті поводишся по-іншому”.
У тиші свого серця почав роздумувати про сказані мені слова.
Перше, що мені прийшло на думку, це те, що сказане зауваження було не без причини. Почалась духовна криза і осудження себе самого.
Та Господь змилосердився надімною і повернув спокій до мого серця. Мені пригадались Його слова сказані до нас людей: “Хто з вас без гріха?”Отож всі ми грішні: ти, що читаєш, і я, що пишу, і та особа, що мене критикувала.
Все почало ставати на свої місця… у цих роздумах, я ще раз усвідомив своє покликання.
…. Коли проповідую, то часто маю таке відчуття, що сам Господь говорить моїми устами. Дивуюсь від сказаної мудрості і сам багато повчаюсь від почутого. Дивно правда? Проповідую і в той же час слухаю самого себе.
Саме з цієї причини те, що сказане на проповіді, не завжди співпадає з поведінкою в моєму житті, але завжди стосується мого духовного чи морального життя, мого особистого навернення.
Мабуть із цієї причини Господь сказав:
“усе, що вони скажуть вам, робіть і виконуйте; та за вчинками їхніми не робіть, бо говорять вони та не роблять того!” (MT 23:3 )
Мабуть із цієї причини, я також слухаю, що виходить з моїх уст. Хоча, деколи маю трудність слухати себе самого. Все ж таки, я знаю про себе більше ніж інші, і також прагну спасіння душі своєї не менше, як інші.
Ще одне зауважив: якщо інструмент не грає добре, то його потрібно направити. Це допомагає більше ніж стояти збоку і нарікати. У нашому житті допомагає дуже добре молитва.
Тому, давайте не будемо відкладати, а відразу помолимось за краще духовне життя всіх проповідників, сівачів Божого слова: ГОСПОДИ, ПОМИЛУЙ!
P.S. Спасибі за молитву
так само і нехристияни зауважують неправедну поведінку християн, а потім вказують нам на наші неправильні кроки.
і тут от що хотілося б сказати: ми – учні Христа. УЧНІ. ми вчимось. ми – не Бог, а тільки Його подоба, ми все життя намагаємось цю подобу максимально наблизити до божої. ми вчимось правденості. часто через власні гріхи, сльози, усвідомлення правильного і хибного.
і ще один момент, отче:)
“Проповідую і в той же час слухаю самого себе” – (с) – то Ви Бога слухаєте, бо він через Вас говорить, бо Він Вас покликав говорити.
хай береже Вас Господь)
Поки живемо ми вчимося любити,….. прощати,…. говорити…і слухати…
Часто зауважую що люди використовують критику для того щоб когось образити, дорікнути а не за її прямим призначенням – дружньою підказкою, порадою.
Також хотів би зазначити:
люди чомусь дуже суворо ставляться до священників, забуваючи що людина вибрала таку непросту дорогу священства щоб служити Богу і ЛЮДЯМ, при тому, що вона могла б спокійно вибрати і інші сфери життя – бізнес, освіта, податкова, політика і ін. Таким чином людина себе ПОЖЕРТВУВАЛА, а у відповідь отримала ДОКІР.
Та й взагалі, тим, хто занадто ретельно спостерігає за тим, які є священники я б порадив розглянути таку формулу:
священник=священство+людина, де
священство – печать Божа, чи простіше – ліцензія Бога на проведення релігійних правочинів,
людина – тут кожен мав би уявити себе
Тоді все стає на свої місця. І не забуваймо, що яким судом ми судимо, таким і нас будуть судити…
Цілковито згоден з Вами пане Василю. Священик слуга Божий. За все він дасть відповіть Богові. Божий суд правий. Неправий людський. Бо як людина може бачити серце іншого не маючи чистоти? Був у двадцятому сторіччі суд над Священством, суд людський, суд Радянської влади. Замордовано десятки тисяч… Люди любімо Священство, бо вони моляться за нас грішних. Через них Господь відпускає наші гріхи. Коли скінчиться Священство на нашій грішній Землі, що робитемо? Хто за нас піднесе молитви до Божого престолу? Боже, дай будь ласка наснаги Своєму Священству, щоб нести нам людям світло Твоєї Істини!
У Старому Завіті, коли Господь звертався до людей через пророків, то пророк казав: “Так говорить Господь…” Те, що так говорить Господь, ще не означало, що так живе пророк, проте горе було би йому, якщо би він не передав Божі слова. Думаю, що тут щось подібне. Коли священик проповідує, то першими словами можемо для себе сказати: “Так говорить Господь…” І коли до мене говорить Господь, то напевно не треба намагатись побачити чи хтось живе тими словами, але чи я тими словами живу.
Критикувати когось саме легше. Можна такій людині сказати: “Подивись на себе!”, знайти її недолік і також докорити. Але це тільки побільшить темряву.
Хоча (при всій повазі до священиків) інколи священик заслуговує на розумну критику.
Ви найшли виправдання своїй поведінці у словах:
“усе, що вони скажуть вам, робіть і виконуйте; та за вчинками їхніми не робіть, бо говорять вони та не роблять того!” і…заспокоїлись?
Якщо прочитати цю цитату в контексті – то НАСПРАВДІ ці слова були звернені до фарисеїв- ЛИЦЕМІРІВ.
То хіба ви підтверджуєте цією цитатою те. що “…вам дорікнули, що Ви лицемір.”?
Та чи знаєте Ви – істинний зміст слова “лицемір”? – треба було запитати у ваших співрозмовників чи… у себе самого…
Лицемір (тлімачний словник Ушакова) – людина лукава, погана, зловмисна, той, хто вдає себе доброчесним, добрим, щиросердима таким не є. ”
Хіба ви себе почуваєте :
-“назовні здаєтеся людям за праведних, а всередині повні лицемірства та беззаконня!”
-“подібні до гробів побілених, які гарними зверху здаються, а всередині повні трупних кісток та всякої нечистости!
-О змії, о роде гадючий, як ви втечете від засуду до геєнни?
(Мт 23).
Хіба ви можете бути таким “лицеміром”?
Для чого ви приводите цитату:”усе, що вони скажуть вам, робіть і виконуйте; та за вчинками їхніми не робіть”?! Ви, гадаєте, що вона – виправдає Вас?
Ні, не випрадається людина, коли в неї слова рохзходятьс я з ділом!
Чому ? Та тому, що Ісус в тому ж розділі каже:
” ГОРЕ ВАМ, ЛИЦЕМІРИ!…”
Пороздумуйте над цим, о.Віталій.