Коли твій друг тобі відкриває свою душу і виявляє свій внутрішній стан – це підкреслює велику довіру. У таких ситуаціях ми стараємось бути обережними, щоб часом ця крихітна нитка довіри не обірвалась і щоб з нею часом не знищився зв’язок довіри. А що робити, коли така щира розмова називається осудом чи наговорюванням на іншу особу: знану чи не знану тобі? Колись то має прийти цьому кінець.
Я довго терпів і часто вислуховував плітки, наговорювання і в якійсь мірі було цікаво, бо дізнавався таємниці і приховані факти з життя людей.
Не пам’ятаю точно коли, але мені чомусь стало дуже неприємно вислуховувати всі непотрібні балакання і потім довго мучитися своїми роздумами, далеко не духовними. І при наступній розмові із другом я дав зрозуміти, що мені це не цікаво і відверто заявив: “Не подобається мені ця розмова”. Я подивився в очі друга і очікував відповіді. Він був дещо збентежений від зненацького протесту. Тоді паузу перервав я:” Вибач, але мені дійсно прикро, що ми розмовляємо про те, що може зруйнувати наші добрі відносини. Бо, коли ти зі мною говориш погано про інших людей із таким завз’яттям, то чи можу я сумніватися в тому, що те ж саме не зробиш із іншими, але обговорюючи вже того разу мене? Хоч кажуть: “про друзів поганого не говорять”, але ж все може статись.”
Мовчання з його сторони продовжувалось і я теж мовчав. Так ми пройшли довший час у тиші.
Тепер паузу перервав він:
Дійсно, … якщо не займатися осудом інших людей, то у мене навіть немає тем до розмови. От як вкорінилась ця звичка, яка витіснила інші прекрасні звички. А ще, ти правду сказав. Хто осуджує одного перед іншим, то той інший теж буде осуджений у свій час. Зло потягає зло. Спасибі, що зберіг нашу дружбу. Чесно кажучи, я підозрював, що тобі не подобається обговорювати інших, тому мав тверде переконання в тому, що ти і мене ніколи не осудиш.
Коли я прийшов до мудреця і розказав йому цю історію, то він нічого не відповів. Я знав, що він ніколи не говорить про інших, якщо вони не присутні. Але мені дуже хотілось поділитись із радістю, що я ставав подібним до свого учителя.
Коли ми прощались він, як завжди усміхнувся і промовив: Як добре, що твоє серце більше полюбило світлість ніж темряву?