Боже, Творче всього видимого і невидимого, що зумів поєднати все у Собі, вислухай благання іммігранта, що покинув землю, на якій родився, та найшов притулок на землі, яка прийняла мене. Вислухай мої бажання, що народились у мені тут, серед іншого народу, що подорожує на цій землі так, як і я, до Небесної Батьківщини, до Оселі Нашого Спільного Отця.
Хочу бути патріотом своєї землі, але не хочу стати ворогом для народу, що мене прийняв.
Хочу залишитися вірним своїй мові та традиціям, але не хочу закритися і відокремитися від іншої мови та традицій іншого народу.
Хочу продовжити родовід моїх батьків, дідів і прадідів, але не ціною того, що відкидатиму людей інших народів, коріння яких сягають початку людства.
Хочу любити свій народ і свою землю, але не ціною того, щоб зненавидіти інший народ і землю іншого.
Хочу показати свою любов до рідної нації та співвітчизників, але тільки не через гнів і приниження нації іншого.
Хочу зректися думки про кращість мого народу, культури і духу нації, щоб цим самим не принизити інших, кого буду називати гіршими від мене.
Хочу зректися звички порівнювати своє із чужим, щоб не викликати ні змого боку ні зі сторони іншого: заздрості, приниження, занедбання, пожадання, смутку і гніву.
Хочу зректися грішної радості від того, що комусь стало гірше, натомість – радуватися радістю іншого.
Хочу, щоб у моєму серці була любов до всіх людей і щоб серце не розривалось між любов’ю і ненавистю через обкладинку паспорта, звуку мовлення, кольору шкіри.
Хочу поєднати в собі те, що колись сталось роз’єднаним.
Хочу наблизити в собі те, що колись віддалилось одне від другого.
Хочу, щоб ми не згадували причин, що колись поділили наших предків, а думали більше про майбутнє, що може об’єднати нас нащадків.
Хочу дивитися в очі іншого без принизливих, мстивих, заздрісних і гнівливих, хочу не відчувати того ж від нього.
Хочу, щоб була повага, пошана і любов до того, що є моїм і що є власністю іншого.
Хочу, щоб ніщо в цьому світі не було чужим, через те, що не є його.
Хочу, щоб перед тим, як будемо говорити про те, що нас різнить, ми пригадали те, що нас об’єднує.
Хочу, щоб різниці не були для того, щоб поставити нас обличчям один навпроти одного, але для того, щоб ми по різному дивились в одну і ту ж сторону.
Хочу, щоб те, що різнить нас не було причиною до поділу, але радше причиною до об’єднання, через взаємне доповнення.
Хочу, щоб кожен збагнув, що він відрізняється від усіх, і щоб пізнав свою неповторність.
Хочу, щоб ми побачили цінність кожного в його відмінності, щоб зауважили нудьгу в одноманітності та однаковості.
Хочу, щоб всі переконались в тому, що не є любов, коли любиш самого себе в образі іншого, а любов є в тому, що любиш іншого, відмінного від себе, в самому собі.
Хочу, щоб ми не шукали подібних собі, відкидаючи відмінних від нас.
Хочу, щоб збагачували себе, дивлячись на інших і не боялись, тих, хто є відмінний від нас чи нам не знаний.
Хочу, щоб ми не змінювали інших, роблячи подібними до себе, але щоб ми всі уподібнювались до Творця, показуючи, Його образ і подобу.
Хочу …
Об’єднаймося у цьому хотінні…, щоб стало дійсністю те, що дасть нам життя тут на землі та в Небесному Царстві. Амінь.
Не говоріть неправди одне одному, бо ви з себе скинули стару людину з її ділами й одягнулися в нову, що відновлюється до досконалого спізнання, відповідно до образу свого Творця. Тим то немає грека, ні юдея, ні обрізання, ні необрізання, ні варвара, ні скита, ні невольника, ні вільного, а все й у всьому – Христос. (Послання апостола Павла до Колосян 3. 9-11)