Дорогі браття і сестри у Христі, читаючи історію про добру матір, котра боролася за здоров’я своє дитини, можемо паралельно зауважити, що тут відбулась зустріч двох світів: поганського і християнського. Спочатку мовчання, потім відсторонення і ще й до цього всього – приниження. Тільки й дивуєшся: як то не закінчилось це все серйозним конфліктом?
А причин для сварки було багато…
Мовчання – гірше різких слів
Жінка-чужинка звертається про допомогу, а Він навіть не звертає увагу. Хіба – це любов? – можна було би закинути тому, хто проповідував любов, навіть, до ворогів. Але жінка промовчала. Промовчала, бо мабуть знала, що вона мала багато можливостей вже давно навернутися і повірити в Єдиного Бога. Знала, що не вартує себе зв’язувати з ніяким злом. А тепер, коли сталась біда, то вже шукаєш за допомогою? Це мовчання було дуже гучним ехом. Часто, на жаль, і в нашому житті ми зустрічаємо тишу зі сторони Бога. Чи часом ця тиша не пригадує нам не мовчання Бога, як ми звикли говорити, а нашу віддаленість від Нього. Адже Бог промовляє і тишею! Але чи ми здатні почути її, щоб запитати себе: чому?
Різниця заради спасіння
Ісус робить релігійну різницю, кажучи: “Я  посланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого… “. Після такої відповіді марні були подальші прохання апостолів, щоб Ісус допоміг цій жінці. Але не було все втрачено для жінки. На превеликий подив усіх вона зуміла вплинути на Христа і Він змінив своє ставлення. Що сталось причиною?
Віра! Ісус каже: “О жінко, твоя віра велика, нехай буде тобі, як ти хочеш!”
Те, що Ісус робив чуда – це було не заради самих чудес, але заради принесення спасіння людському родові. Погани, що бачили такі надзвичайні явища, дивувалися і сприймали Христа за одного із чаклунів, а це вже була небезпека для місії Спасителя. Саме тому чуд Ісус зробив багато, але не всім задовольняв їхні прохання відразу – лише тим, хто дійсно показав свою віру в Нього, як Спасителя.
Щоб показати віру, потрібно було перейти різні випробування. Ось, із цією жінкою сталось щось подібне.
Випробування віри – це для нас
Чи потрібно Богові знати про нашу віру? Ні, Він і так усе вìдає! Він то знає, що за віра у нас:  захоплююча, фанатична,  меркантильна, поверхова, або ж щира, витривала, довірлива.
Не завжди чудо може бути на користь людині. І людей із різними духовними вадами, які отримали матеріальні та фізичні ласки, чудодійні ситуації можуть не приблизити до спасіння, а навпаки, віддалити їх. Наприклад, коли гордовитій людині станеться чудо, то вона припише собі всю заслугу. Горді цінують таланти не через те, що Бог їм дав, а через те, що думають, що це їхній здобуток.
Коли приходять різні випробування в житті, тоді і ми очищуємося від різних гріховних нашарувань.
Приниження чи правда про нас?
25 А вона, підійшовши, уклонилась Йому та й сказала: Господи, допоможи мені! 26 А Він відповів і сказав: Не годиться взяти хліб у дітей, і кинути щенятам… 27 Вона ж відказала: Так, Господи! Але ж і щенята їдять ті кришки, що спадають зо столу їхніх панів. (Матв.15:25-27)
Усвідомлюючи своє духовне становище, жінка не вимагає “хліба”, що має належати достойним.  Вона готова вдовольнитися “крихтами”. Не нагадує нам про “гірчичні зерна віри”?
Деколи люди вимагають, щоб Бог відразу і повністю задовольнив їхню потребу і ображаються, якщо щось буде не так. І ці люди часто називають себе християнами. А ця поганка цілковито довірилась Господу і була готова прийняти те, що Він хотів їй дати – крихти…
“О жінко, твоя віра велика” у ній не має гордовитості, твердолобства, впертості і зверхності. Смиренність, тихість і довіра. Чи часом нам, християнам, не слід повчитися у неї як ми маємо поводитися перед Господом?

Часто зневірюємося, знеохочуємося, розчаровуємося і не досягаємо цілі! Чому? Може відповідь є у нас самих? Може, коли навчимося слухати тишу, нам буде відкрито в чому потрібно покаятися? Може, у час випробувань ми пізнаємо свою “достойність”?

Блаженні ті, що перейшли шлях очищення і витримали в доброму до-кінця та, отримавши чудо-дар від Бога, ще більше до Нього наблизилися.
Блаженні ті, що не залишили своїх молільних трудів і продовжували заступатися за потребуючих, захороняючи їх від ще більших небезпек.
Блаженні ті, що глибоко вдаються під Божий покров і довіряючи, далі продовжують сповняти Його волю, смиренно виявляючи Йому свої бажання!
Блаженні ті, що зберегли спокій і мир у час різних випробувань та не дозволили зруйнувати гірчичні зерна віри, які потім дали великі плоди.

Ти пізнаєш себе серед цих блаженних? ТАК___   НІ___
Чому?________________