- Духовні роздуми - https://www.rozdum.org.ua -

Любов вічна! Але Любов буде жити в нас, доки ми будемо любити! Хіба Любов може закритися в собі?

Дорогі браття і сестри у Христі, у цю неділю ми слухаємо про великі цінності людського життя. ЛЮБОВ – це найбільша цінність у цьому створеному світі.
Людське життя виникло з любові і далі з любові продовжується. Саме любов дає зміст нашому існуванню! “Чому живу, задля чого?”  – так часто запитуємо себе, бо не раз приходить сумнів доцільності нашого існування … А відповідь проста: Щоб любити! І хто відійшов від цієї цілі, той не відчуває повноти життя. Саме любов наповнює життєвістю наші мрії, любов утримує в єдності наші сім’ї та родини, любов через прощення і примирення зближує віддалених через гріх. Коли відійдемо від любові, перестанемо любити, відчувати від інших любов, щось тоді ми втратимо бажання жити і дарувати життя іншим! Любов як вода, як повітря, як тепло потрібно нам, людям, для життя. Зникне любов – перестане існувати життя.
Любов потрібно берегти
Люди придумали для Любові різні символи: серце, троянда, поцілунок… Ці символи нам допомагають пам’ятати про те, що нас люблять, що ми любимо інших Символи говорять більше ніж слова.
Для нас християн найбільший символ любові є хрест! На хресті Ісус показав у найвищий спосіб Божу любов, яка покрила людське зло. І ймення їй – МИЛОСЕРДЯ. Божа любов МИЛОСЕРДНА і тому здатна перемінювати зло у добро, ненависть у любов. Любов не має страху! Вона як сонце, що не боїться темноти. Зігріває інших, не очікуючи нічого назад.
Християни, котрі наслідують Христа, не бояться грішників – вони їх люблять.
Люблять не за те, хто є ким, а за те, що вірять у те, що любов може перемінювати. Лише той, хто пережив на собі Божу любов, лиш той може засвідчити про її необхідність.
Любов є вічна, бо вона походить від Бога.
Бог не вмирає і тому любов не зникне. Ми можемо лише її затримати в собі, але тоді це вже не буде любов…

Щось подібно до чоловіка, що не хотів поділитися із яблуком і сховав його, а воно зігнило…а насправді це яблуко показало гнилість його душі. Може не потрібно злитися на те, що речі самі псують, чи міль і хробаки точать? Може потрібно почати жити в любові та ділитися?
Сподіваюсь, що у тебе нічого не псується?